Корчина Олена Валеріївна
КО́РЧИНА Олена Валеріївна (19. 05. 1970, Київ) — художниця театру, живописець. Член НСХУ (2010). Закін. С.-Петербур. інститут живопису, скульптури та архітектури (1997; викл. Е. Кочергін). Авторка декорацій та костюмів до опери «Черевички» П. Чайковського, вистави «Комедіанти» А. Духовського (театр «Рос. антреприза» ім. А. Миронова, С.-Петербург; обидві — 1997), фільму-вистави «Розлучення по-російськи» Н. Птушкіної (1999, реж. М. Рєзникович, І. Дука). Від 1998 — художник-постановник Нац. театру рос. драми ім. Лесі Українки (Київ), де оформила вистави: «Долетимо до Мілана» О. Заградника (2001), «№ 13» («Шалена ніч, або Одруження Піґдена» (2002), «Занадто одружений таксист» (2004) і «Занадто щасливий батько» (2010) Р. Куні, «Шахраї мимоволі» А. Чехова (2003), «На заході сонця» Ю. Дамскер (2008), «Дивна місіс Севідж» Дж. Патріка (2009), «Жінки. Фрагмент. Скандал без антракту» О. Марданя (2012). Для театр. декорацій та костюмів К. характерні образність та прозоро зашифровані знаки, що розкривають суть вистав. Створює класичні живописні пейзажі та натюрморти, абстрактні композиції у стилі постмодернізму. Від 1997 — учасниця міських, всеукр. мистецьких виставок. Персон. — у Києві (1999, 2000, 2007, 2013).
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — «Автопортрет» (1988), «Натюрморт із гасовою лампою» (1993), «Регата», «Дощ. Піраньї», «Полювання собак на кішок», «Вони ніколи не зустрінуться», «Безкінечність» (усі — 1998), «Жінка і кішка» (1999), «Вічне місто» (2000), «Ялта. Набережна» (2002), «Каміння на сонці» (2004), «Іриси», «Яремчанські схили» (обидва — 2006), «Натюрморт із рибою» (2009), «Азов. Федотова коса» (2010), «Соняшники», «Осінь. Русанівка», «Піони» (усі — 2011).
Фотоілюстрації
 R. Kuni. 2002.jpg "Декорації до вистави «№ 13» («Шалена ніч, або Одруження Піґдена») Р. Куні. 2002")
Завантажити статтю
Людина 
