ГАВРИ́ЛКО Ніна Анатоліївна (14. 09. 1952, м. Семипалатинськ, Казах­стан) — художниця театру. Член НСХУ (1990). Закін. Київський художній ін­ститут (1983; викл. Д. Лідер, С. Подервʼянський). Працювала художником-по­становником Держ. комітету Держтелерадіо УРСР (1983–85); викл. Київ. дит. худож. школи № 7 (1985–96); дир. Культурно-мист. центру Дарниц. р-ну Києва (1996–97); гол. художником Київ. театр. осередку «Бенефіс» (1997); художником з реклами Київ. театру оперети (1998); викл. батику Київ. культур. центру «Ярославна» (1999– 2002); викл. каф. дизайну Київ. університету культури і мистецтв (від 2004). Учасниця всеукр. та всесоюз. мистецьких ви­ставок від 1983. Персон. — 1996 (Київ). Оформила ви­стави: «Схожий на лева» Р. Ібрагімбекова (1989; театр-студія при Київ. ін­ституті театр. мистецтва), «Остан­ній палко закоханий» Н. Саймона (1996, Київ. укр. муз.-драм. театр ім. П. Саксаганського, м. Біла Церква). Створила костюми до ви­став: «Як повернути чоловіка» (лібрето Ю. Рибчинського, 1982, Київ. театр оперети), «Труф­фальдіно» К. Ґольдоні (1985), «Людина та джентельмен» Е. де Філіп­по (1988, обидві — театр-студія при Київ. ін­ституті театр. мистецтва), «Украдене щастя» І. Франка (1995, Київ. укр. муз.-драм. театр ім. П. Саксаганського, м. Біла Церква). Художник-по­становник наук.-популяр. фільму «Микола Куліш» (1990, реж. С. Супрунюк, «Київнаукфільм»).