Левицька Галя
Визначення і загальна характеристика
ЛЕВИ́ЦЬКА Галя (справж. — Левицька-Крушельницька Галина (Олена) Львівна; 23. 01. 1901, м. Порохник, нині Ряшів. воєводства, Польща — 13. 07. 1949, Львів) — піаністка, педагог. Дочка Лева, сестра Стефи Левицьких, дружина Івана, мати Лариси, бабуся Тетяни Крушельницьких. Професор (1940). Закін. Академію музики й виконав. мистецтва у Відні (1920; викл. Є. Лялевич), Школу вищої майстерності у проф. П. Вайнґартена при ній. Вивчала також медицину, графологію, знала 8 європ. мов. Від 1920-х рр. проводила концертну діяльність (Відень, Прага, Перемишль, Стрий, Львів). Виконувала твори Л. ван Бетговена, Ф. Шопена, Ф. Ліста, а також сучас. укр. композиторів: В. Барвінського, М. Колесси, Р. Сімовича, Н. Нижанківського, П. Козицького, Л. Ревуцького, Б. Лятошинського, В. Косенка. 1929–32 удосконалювала фортепіанну майстерність у нім. піаніста Е. Петрі у Львові. 1936–37 створила низку темат. концертів, присвяч. музиці різних стилів — класич., романт., а також спец. укр. музиці (увійшли твори М. Лисенка, сучас. композиторів Галичини та Рад. України). Л. — перша виконавиця низки творів галиц. композиторів: В. Барвінського (цикл «Канцона. Серенада. Імпровізація», 1922; цикл «Любов», 1931), М. Колесси (Сюїта, 1931), З. Лиська (Соната), Р. Сімовича (2-а Сюїта; обидва — 1937). Належала до типу піаністів-інтелектуалів. Її манера гри відзначалася чол., лапідар. способом вислову, позбавленим зовн. бравури і театр. пози, особливу увагу приділяла педалізації. Виступала як учасниця камер. ансамблів із сестрами Стефанією (скрипка) і Марією (віолончель), а також Р. Криштальським (скрипка), П. Пшеничкою (віолончель), В. Стеценком (скрипка). Виконувала партії фортепіано у концертах М. Голинського, О. Бандрівської, М. Сабат-Свірської. Від 1926 викладала у Стрий. філії Вищого муз. інституту (нині Львів. обл.). 1929–39 — проф. Вищого муз. інституту; 1939–40 — директор муз. школи при Консерваторії; 1940–41, 1945–49 — професор кафедри спец. фортепіано Консерваторії; 1941–43 — викладач Держ. муз. школи (усі — Львів). Серед учнів — О. Криштальський, Ю. Новодворський, О. Шпот. Авторка рец., метод. розвідок з питань виконавства, а також кн. «Микола Лисенко: біографія у 15-ти новелах» (1938; 1997; під псевд. Оксана Пʼятигорська), «Основи сучасної педалізації» (1997; обидві — Львів).
Літ.: Барвінський В. З концертової салі. Концерт Галі Левицької // Діло. 1927, 15 листоп.; Його ж. Фортепʼяновий вечір Галі Левицької // Новий час. 1933, 12 берез.; Нижанківський Н. Галя Левицька // УВ. 1936, 26 листоп.; Гелитович К., Колесса К. Життя, віддане музиці // Музика. 1983. № 2; Михальчишин Я. Піаністка, гідна подиву // НС. Варшава, 1985, 12 трав.; Криштальський О. Спогади про львівських піаністів // Бібліографія українознавства. Л., 1994. Вип. 2; Медведик П. Діячі української музичної культури // Зап. НТШ. Т. 132: Пр. Музикозн. комісії. Л., 1996; Кашкадамова Н. Фортепʼянне мистецтво у Львові: Ст. Рец. Мат. Т., 2001; Крушельницька Л. Рубали ліс: Спогади галичанки. Л., 2001; Лабанців-Попко З. Сто піаністів Галичини. Л., 2008; Пʼяністка та педагог Галина Левицька: Мат. обл. конф. викл. фортепʼян. відділів муз. училищ та мист. шкіл, присвяч. памʼяті Г. Левицької (Львів, 6 жовт., 2004). Л., 2012.
Р. Е. Мисько-Пасічник
Додаткові відомості
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
