ЛЕ́ВЩЕНКО Леонід Іванович (Леўшчанка Леанід Іванавіч; псевд. — Лявон Леўш; 04. 08. 1882 — 1954) — білоруський літературо­знавець, публіцист. Закін. фіз.-мат. факультет Університету св. Володимира у Києві (1910-і рр.). Входив у актив білорус. діаспори у Києві. Навесні 1917 брав участь у створен­ні першої білорус. нац. організації на території України — культ.-осв. гуртка «Зорка». На поч. 1919 намагався створити при Наркомосі УСРР білорус. літ.-видавн. від­діл. 1919 — зав. літ.-видавн. від­ділу Наркомосу Литов.-Білоруської РСР (м. Бобруйськ, нині Білорусь). Уклав і видав під псевд. антологію «Дыя­менты беларускага прыгожага пісьменства» (Кіеў, 1919), де написав перед­мову «Гісторыя беларускага прыгожага мастацтва» і вмістив низку творів білорус. поетів, зокрема В. Дуніна-Марцинкевича, Якуба Коласа, Янки Купали, С. Полуяна, М. Бог­дановича, А. Гаруна. У ст. «Адбіткі класавага змага­н­ня ў беларускім пісьменстве» // «Школа и культура Советской Белорус­сии» (1919, № 2–3) про­аналізував тенденції у білорус. літературі у рев. період. 1936 заарешт., після звільне­н­ня працював у сільс. школі.