Легальність

ЛЕГА́ЛЬНІСТЬ (лат. legalis — закон­ний) — політико-правова категорія, що означає від­повід­ність певного обʼєк­та (нормативного акта, державної влади, дій чи без­діяльності людини і громадянина, субʼєкта владних повноважень тощо) формальним вимогам чин­ного законодавства. За М. Вебером, Л. — від­повід­ність закону (або ін. правилам) у тому ви­гляді, в якому він установлений уповноваженими органами влади (від­так легальною є влада, що спирається на офіційно ви­знані, документально закріплені та доведені до ві­дома су­спільства норми); П. Мор­ріс вважає Л. ви­значал. властивістю обʼєктив. сторони кожної держ. влади. Часто замість терміна «Л.» використовують поня­т­тя легітимність і навпаки. Напр., на думку А. Зайця, легальним може бути ви­знаний лише правовий закон, тобто закон, який фіксує правову ідею — справедливості, свободи прав людини (таким чином, держ. влада легальна тільки у тому випадку, коли вона легалізована юридично закріпленим законом). Однак легітимність перед­бачає від­повід­ність не лише писаним норматив. правилам, а й принципам верховенства права, та характеризується необхідністю отрима­н­ня ви­зна­н­ня зі сторони су­спільства, народу. В деяких випадках Л. суперечить легітимності, що спричинює індивід. і заг.-сусп. конфлікти, а на заг.-нац. рівні призводить до революцій. Від­повід­но, може отримати сусп. виправ­да­н­ня нелегал. діяльність певної групи людей, спрямов. проти легал., але нелегітим. держ. влади.

Завантажити статтю