Лейтенант

ЛЕЙТЕНА́НТ (франц. lieutenant, букв. — тримаючий місце, за зразком лат. locum tenens — намісник) — військове звання молодшого офіцерського складу в армії, на флоті, у правоохоронних органах та інших військових формуваннях більшості країн світу. Попереднє — молодший Л., наступне — старший Л. Звання Л. уперше почали використовувати у 15 ст. у Франції на позначення заступника начальника загонів (від кінця того ж століття — заступник командирів рот). Від другої половини 17 ст. у Франції та інших країнах Л. — військове звання у армії та на флоті. У Російській імперії 1701–1917 звання Л. існувало тільки на флоті, в армії (окрім кавалерії та гвардії) йому відповідали звання капітан-поручик (1730–97), штабс-капітан (1797–1884, 1885–1906, 1912–17), поручик (1884–85). У Армії УНР, ЗС Української Держави, УГА відповідниками звання Л. були хорунжий (молодший Л., Л.), поручник (старший Л.). У ЗС СРСР запроваджене 1935, у ЗС України — 1992 (перше звання Л. або молодшого Л. військовослужбовцям присвоює Міністр оборони України). У мотострілецьких, повітряно-десантних, танкових, інженерних військах і артилерії за штатом Л., як правило, є командиром взводу. В більшості країн світу флотське звання Л. відрізняється за рангом від армійського (зокрема у США флотський Л. відповідає армійському капітанові), у ЗС України армійське і флотське звання Л. еквівалентні.

Завантажити статтю