КАПІТА́Н (лат. capitaneus — воєначальник, від caput — голова) — офіцерське військове зва­н­ня у арміях, на флотах і в інших військових формува­н­нях більшості країн світу. На військових кораблях і суднах торговельного флоту капітан — старша особа в екіпажі, у спортивних іграх — пред­ставник команди під час змагань (обраний гравцями чи при­значений тренером). Зва­н­ня капітан уперше почали використовувати у середньовічній Франції на по­значе­н­ня начальника окремих військових округів, від 1558 К. називали командирів рот, а начальників військових округів — генерал-капітанами. У Російській імперії це зва­н­ня використовували від 16 ст. стосовно іноземних офіцерів, на початку 18 ст. його поширили в усій армії (за­звичай капітани командували ротами). У кавалерії йому від­повід­ало зва­н­ня ротмістр, у козачих військах — осавул. На флоті існували зва­н­ня: капітан-командор (1707–32, 1751–64, 1798–1827), капітан корабля (1701–13, 1732–51), 1-го і 2-го (1713–32, 1751–1917), 3-го (1713–32), 4-го (1713–17) рангів, капітан-лейтенант (1713–1884, 1909–11). У ЗС СРСР 1935 за­проваджено зва­н­ня капітана для командного складу Сухопутних військ, ВПС і берегових частин ВМФ, для корабельного складу ВМФ — зва­н­ня капітана 1–3-го рангів і капітан-лейтенант (від­повід­не армійському зван­ню капітан). У Сухопутних військах, ВПС і військах ППО ЗС України капітани — військові зва­н­ня молодших офіцерів; у Військово-морських силах — молодших і старших офіцерів: капітан-лейтенант, капітан 3-го, 2-го, 1-го рангів (від­повід­ають армійським зва­н­ням капітана, майор, під­полковник, полковник); у МВС України — спеціальні зва­н­ня капітана міліції та капітана внутрішньої служби.