Військові звання

Визначення і загальна характеристика

ВІЙСЬКО́ВІ ЗВА­Н­НЯ́ — персональні ранги військовослужбовців і військовозобовʼязаних запасу, які ви­значають їх службово-правовий стан і під­порядкува­н­ня. В. з. виникли із зародже­н­ням регуляр. війська європ. держав у 15–16 ст. В укр. зброй. формаціях вони зʼявилися у добу козач­чини й від­ображали посадовий стан, зокрема перший реєстр 1601, доповнений Б. Хмельницьким у 1654, ви­значав такі ранги: козак, курін­ний отаман, сотник, полковник, кошовий отаман, геть­ман. Поряд із ними існували (зокрема в артилерії) й ін.: обозний, хорунжий, бунчужний. В укр. нац. військ. формаціях 20 ст. власні В. з. від­новлено у серпні 1914 в Легіоні УСС. 27 грудня 1916 були остаточно упорядковані зва­н­ня: стрілець, ст. стрілець; для під­старшин — вістун, десятник, під­хорунжий; для старшин — хорунжий, четар, поручник, сотник, отаман. Після роз­паду Рос. імперії УЦР роз­гортала військ. будівництво на основі концепції пере­ходу від регуляр. армії до нар. міліції. Від­повід­но до по­станови Ген. секретаріату військ. справ від 17 листопада та ухваленого 17 грудня 1917 «Статуту Української Народної Армії» в основу рангів покладено посадовий стан: козак, ро­йовий, чотовий, бунчужний, під­сотен­ний, сотен­ний, курін­ний, осавул, полковник, отамани дивізії, корпусу. У процесі роз­будови армії Української Держави (квітень–грудень 1918) наказом військ. міністра О. Рогози 16 червня 1918 персонал. В. з. від­новлено: козак, гуртковий; під­старшини — ро­йовий, чотовий, бунчужний, під­хорунжий; молодші старшини — хорунжий, значковий; булавні старшини — сотник, військ. старшина (під­полковник), полковник; генерали — генерал-хорунжий, генерал-поручник, генерал-полковник. У травні 1918 міністр мор. справ М. Максимів затвердив В. з. на флоті: корабел. гардемарин, мічман, лейтенант, ст. лейтенант, капітан 2-го рангу, капітан 1-го рангу, контр-адмірал, віце-адмірал, адмірал. З приходом до влади Директорії наказом військ. міністра О. Осецького 8 січня 1919 від­новлено рангову систему часів УЦР. 9 квітня 1919 в Армії УНР впроваджено зва­н­ня: для козаків і під­старшин — козак, ро­йовий, чотовий, бунчужний, під­хорунжий; старшин — хорунжий, чотар, сотник, осавул, полковник; отаман­них старшин — отаман, кошовий, гол. і наказ. отамани. Система В. з. остаточно впорядкована 12 березня 1920. Були встановлені зва­н­ня: козак, гуртковий; під­старшини — ро­йовий, чотовий, бунчужний, під­хорунжий; молодші старшини — хорунжий, поручник, сотник; булавні старшини — під­полковник, полковник; генерали — генерал-хорунжий, генерал-поручник, генерал-полковник. В. з. в УГА впроваджено 13 листопада 1918 ухвалою Нац. Ради ЗУНР та наказом Держ. секр. військ. справ Д. Вітовського: стрілець, ст. стрілець; для під­старшин — вістун, десятник, під­хорунжий, булавний; для молодших старшин — хорунжий, четар, поручник, сотник; для булавних старшин — отаман, під­полковник, полковник; для генералів — генерал-четар, генерал-поручник, генерал-сотник. Генерал. рангами від­значені: А. Вольф, А. Кравс, В. Курманович, О. Микитка, Г. Стефанів, М. Тарнавський, Г. Ціріц. Ранги у Червоній армії, зокрема й укр., що існувала до 1922, ви­значалися посадами: червоноармієць, командир від­діле­н­ня, пом. командира взводу, старшина, командир взводу, командир роти, командир баталь­йону, командир полку, командир бригади, нач. дивізії, командувач армії, командувач фронтом. У створ. 1942 УПА В. з. впроваджені наказом командувача Д. Клячківського від 27 серпня 1943. У їх основу покладено рангову систему доби Визв. змагань 1917–21: козак, вістун; під­старшини — десятник, ст. десятник, під­хорунжий; молодші старшини — хорунжий, поручник, сотник; булавні старшини — осавул, під­полковник, полковник; генерали — генерал-хорунжий, генерал-поручник, генерал-полковник, генерал (піхоти, артилерії, кін­ноти, летунства, панцер., інж. військ). На флоті: матрос, матрос-вістун; під­старшини — десятник, ст. десятник, під­хорунжий; молодші старшини — молодший лейтенант, лейтенант, ст. лейтенант; булавні старшини — капітан-лейтенант; адмірали — контр-адмірал, віце-адмірал, адмірал, адмірал флоту. 27 січня 1944 командувач УПА Р. Шухевич впровадив функційні від­знаки для команд. складу: ро­йовий, чотовий, сотен­ний, курін­ний, командир загону, групи, кра­йовий командир УПА. Проектом 1944 встановлені зва­н­ня: ст. козак — замість вістуна; ро­йовий, чотовий, бунчужний, під­хорунжий — для під­старшин; майор — замість осавула; скасовано зва­н­ня генералів піхоти, артилерії та ін. Генерал. рангами були від­значені Д. Грицай, Л. Ступницький, Р. Шухевич та ін. Сучасні ЗС України в осн. успадкували рад. систему В. з. Закон України від 25 березня 1992 «Про загальний військовий обовʼязок і військову службу» встановив зва­н­ня: рядового складу — рядовий, ст. солдат; сержантського — молодший сержант, сержант, ст. сержант, старшина; прапорщиків — прапорщик, ст. прапорщик; молодших офіцерів — молодший лейтенант, лейтенант, ст. лейтенант, капітан; ст. офіцерів — майор, під­полковник, полковник; генералів — генерал-майор, генерал-лейтенант, генерал-полковник, генерал Армії України. Флот. зва­н­ня: матрос, ст. матрос; старшини — старшина 2-ї стат­ті, 1-ї стат­ті, гол. старшина, гол. корабел. старшина; мічмани — мічман, ст. мічман; молодші офіцери — молодший лейтенант, лейтенант, ст. лейтенант, капітан-лейтенант; ст. офіцери — капітан 3-го рангу, капітан 2-го рангу, капітан 1-го рангу; адмірали — контр-адмірал, віце-адмірал, адмірал.

Літ.: Літопис Української Пов­станської Армії. Початки УПА: Док. і мат. Т. 1. Торонто, 1989; Задунайський В. Ранги і посади Над­дні­прянської армії // КС. 1994. № 4; Історія українського війська. 1917–95. Л., 1996; Тынченко Я. Армии Украины 1917–1920 // Униформы армий мира. Москва, 2002.

К. Є. Науменко

Завантажити статтю