Ленський Семен Давидович

Визначення і загальна характеристика

ЛЕ́НСЬКИЙ Семен Давидович (справж. — Штильман, 1875 — ?) — спів­ак (лі­рико-драматичний тенор). Закін. юрид. факультет Університету св. Володимира у Києві (1897). Співу навч. у К. Еверарді (Київ) та В. Ванцо (Мілан). 1901 дебютував партією Радамеса в опері «Аїда» Дж. Верді у Ревелі (нині Тал­лінн). Ви­ступав у Москві (приватна рос. опера, 1901; театр «Акваріум», антре­приза М. Медведєва, 1903–04), Харкові (антре­приза А. Церетелі, 1902), Тифлісі (нині Тбілісі, 1902–03), С.-Петербурзі (антре­­приза Є. Кабанова й К. Яковлева, 1903; Нар. дім, 1907), а також Києві, Тамбові (нині РФ), Ризі та ін. 1903 записав на грамплатівки 8 творів (фірма «Грамофон», Москва). Після 1907 залишив сцену та зайнявся юрид. практикою.

Партії: Собінін, Боян, Фінн («Життя за царя», «Руслан і Людмила» М. Глінки), Князь («Русалка» О. Даргомижського), Само­званець («Борис Годунов» М. Му­соргського), Володимир Ігорович («Князь Ігор» О. Бородіна), Ленський, Герман, Вакула, Водемон («Євгеній Онєгін», «Пікова дама», «Черевички», «Іоланта» П. Чайковського), Ликов, Левко («Царева наречена», «Майська ніч» М. Римського-Корсакова), Синодал («Демон» А. Рубінштейна), Манріко, Герцог, Альфред («Трубадур», «Ріґолет­то», «Травіата» Дж. Верді), Тангейзер (однойм. опера Р. Ваґнера), Фауст (однойм. опера Ш. Ґуно), Каніо («Паяци» Р. Леонкавал­ло), Турід­ду («Сільська честь» П. Масканьї).

Літ.: Пружанский А. Отечествен­ные певцы. 1750–1917. Москва, 1991.

М. Г. Лабінський

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю