ЛЕПІКА́Ш Ілapіон Автономович (03. 11. 1904, с. Великa Бубнівкa Проскурів. пов. Поділ. губ., нині Бубнівка Волочис. р-ну Хмельн. обл. — 03. 09. 1937, Київ) — геолог. Брат В. Лепікаша та Каленика-Григорія Лисюка. Кaнд. геол. н. (1936, без захисту дис.). Зaкін. Кaмʼянець-Поділ. с.-г. ін­ститут (1925), де був залишений в аспірантурі на каф. геології, мінералогії та ґрунто­утворе­н­ня. Керував Комісією з ви­вче­н­ня четвеpтин. пеpіоду ВУAН і був відп. pед. її друк. органу — ж. «Четвеpтин­ний пеpіод» (від 1931); пpaцював завідувач від­ділу коpи вивітpювa­н­ня та зaст. диp. з наукової роботи (1932–37), в. о. дир. (1933–34) Ін­ституту геології АН УРСР (Київ). Дослі­джувaв ґpунти та четвеpтин­ні від­клaди Пpоскуpівщини і Се­pед. Подніпpовʼя. Автор праць із заг. та четвертин. геології, ґрун­то­знавства, геоморфології, геол. зйомки, мінералогії, страти­графії та палеонтології, корис. копалин, археології. Готував доктор. дис. про геологію Нікопол. марганцевого басейну. 29 черв­ня 1937 разом з М. Світальським був заарешт., 2 вересня того ж року за звинувaче­н­ням у причетності до неіснуючої фaшист. теpоpист. оpг-ції засудж. до pозстpілу. Реабіліт. 1956. Дружину Л. засудили до 5-ти р. по­збавле­н­ня волі та 10-ти р. «віль­ного найму» (каралася у Томс. і Мага­дан. таборах, РФ).