ЛИ́ПИЦЬКА КУЛЬТУ́РА — археологічна культура. Датована 1–2 ст. н. е. Знаходиться на тер. Верх. Подністровʼя та Попру­т­тя. Назва походить від дослідж. 1889–90 І. Коперницьким могильника побл. с. Верх­ня Липиця (нині Рогатин. р-ну Івано-Фр. обл.), в окрему культуру ви­окремив 1932 М. Смішко. Липиц. памʼятки також ви­вчали І. Свєшников, В. Цигилик, Л. Кру­шельницька, В. Баран, Л. Вакуленко. Поселе­н­ня Л. к. роз­ташовувалися на берегах невеликих річок і струмків. Житла пе­реважно за­глиблені, овал. або чотирикут. форм. Наземні будівлі мали каркасно-глинобитну кон­струкцію. На поселе­н­нях виявлено значну кількість ям госп. при­значе­н­ня, від­крито за­лізоплавил. горни. Осн. поховал. обряд — тілоспале­н­ня. Чисто пере­брані спалені людські кістки з елементами одягу покійного (пряжки, фібули) й особистими речами (ножі, шила, прясла, ключі, дзеркальця, кре­сала та ін.) вміщували в урни або, значно рідше, — у ями. Ур­нами слугували здебільшого гон­чарні або ліпні посудини різної форми, більшість мали покришки. Частина поховань — тілопокладе­н­ня, зорієнтовані на Пн. (у Верх­ній Липиці становлять 11 % від заг. кількості). Тілопокладе­н­нями були і багаті похова­н­ня, що містили імпорт. рим. бронз. посуд. Керам. комплекс Л. к. складається з гончар. (біконічні горщики на кільц. під­доні, двовухі посудинки, глечики, чаші на високій ніжці) та ліпної (горщики, миски та лійчасті кух­лі з масив. ручкою) кераміки. Походже­н­ня носіїв Л. к. повʼя­зане з просува­н­ням у перших десятиріч­чях 1 ст. н. е. на тер. Верх. Подні­провʼя дакій. людності, яка, інтегрувавши прибуле сюди раніше пшевор. насел., утворила нову культуру.