ЛИ́СЕНКО Аріадна (Рада) Остапівна (10. 07. 1921, м. Хорол, нині Пол­тавської обл. — 11. 01. 2021, Київ) — піаністка, педагог. Дочка Остапа, онука Миколи Ли­сенків, дружина А. Штогаренка. Професор (1993). Заслужений артист України (1993). 1-а премія Всеукраїнського конкурсу музикантів-виконавців (Київ, 1945). Закінчила Київську кон­серваторію (1947; кл. фортепіано А. Луфера) та аспірантуру при Московській консерваторії (1950; кер. Г. Нейгауз). Від кін. 1943 мешкала у Львові. Від 1944 — завідувач Кабінету-музею М. Лисенка при Київській консерваторії. Солістка Українського (1945–47) та Московського (1947–50) радіо, Київської філармонії (1950–55). Від 1950 — викладач, від 1995 — професор Національної музичної академії України (Київ). Глибока інтер­претаторка творів М. Лисенка. Популяризувала українську музику 19–20 ст. (В. Заремба, Я. Степовий, В. Косенко, Л. Ревуцький, В. Барвінський, М. Колес­са, Р. Сімович, М. Дремлюга, А. Коломієць та ін.). Уперше виконала низку творів вітчизн. композиторів для фортепіано з орке­стром, зокрема «Концертні варіації» С. Людкевича, «Партизанські картини», Поему-концерт, «Сим­фонічні танці» А. Што­гаренка. Ви­ступала із симф. орке­страми під керівництвом Ф. Глущенка, Г. Карапетяна, М. Колес­си, Н. Рахліна, К. Симеонова, С. Тур­чака, А. Шароєва та ін. Концертувала містами України, Росії, країн Балтії, а також Польщею, Словач­чиною, Німеч­чиною. Має записи на грамплатівках. Серед учнів — К. Віленський, Н. Дереновська, А. Халікова, В. Царик.