Лисенко Микола Віталійович

Визначення і загальна характеристика

ЛИ́СЕНКО Микола Віталі­йович (молодший) (08. 04. 1971, Київ) — диригент, педагог, музично-громадський діяч. Син Віталія і Ольги, праправнук Миколи Лисенків. Член Всеукр. муз. спілки (1998). Закін. факультети диригент.-хор. (1994; кл. Л. Венедиктова) та оперно-симф. диригува­н­ня (1997; кл. В. Кожухаря) Нац. муз. академії України (Київ), аспірантуру при Київ. університеті культури і мистецтв (2001; кер. А. Лащенко). Від 1993 — пом. регента Свято-Троїц. Іонів. монастиря у Києві. 1996–98 — диригент-хор­мейстер Укр. нар. му­ніципал. ансамблю пісні і танцю «Вишгород» (Київ. обл.); водночас 1997–2001 — викладач хор. диригува­н­ня Київ. університету культури і мистецтв; від 2000 — диригент, від 2005 — худож. кер. і диригент Держ. ес­­традно-симф. оркестру України (Київ). Диригував симф. оркестрами Нац. опери України, Луган., Донец., Дні­проп., Львів., Харків. філармоній, Нац. муз. академії України, Нац. симф. орке­стром України. Брав участь у між­нар. муз. фестивалях — хор. і духов. музики (1994, м. Шауляй, Литва; 1997, м. Утрехт, Нідерланди), памʼяті М. Лисенка «Віковічні джерела» (2002–07, Київ, Донецьк, Дні­пропетровськ, Феодосія, АР Крим, Новочеркаськ, РФ), С. Ріхтера (Житомир, 2004–06), П. Чайковського й Н. фон Мекк (Він­ниця, 2007); Всеукр. муз. фестивалі «Лисенківська весна» (2007) та ін. Ви­ступав із майстрами опер. й камер. виконав. мистецтва — В. Буймистером, В. Гришком, Л. Забіля­стою, Р. Майбородою, М. Сте­фʼюк, М. Шопшею, ві­домими ес­­трад. cпіваками — В. Бондарчуком, В. Лазаровичем, Р. Лижичко, О. Пономарьовим та ін. У репертуарі — понад 300 творів світ. класики, зокрема М. Лисенка, М. Вериківського, Л. Ревуцького, Б. Лятошинського, А. Штогаренка, Є. Станковича, Л. Колодуба, Л. Дичко, І. Щербакова, В. Степурка, О. Яковчука, молодих укр. композиторів (І. Антонюк, О. Без­бородько, О. Войтенко, Б. Крив­опуст, О. Родін, Л. Сидоренко, М. Шалигін та ін.), П. Чайковського, С. Рахманінова, Д. Шостаковича, С. Прокофʼєва, А. Хачатуряна, В.-А. Моцарта, Л. ван Бетговена, Ф. Мендельсона, Дж. Верді, Р. Ваґнера, С. Франка, Й. Брамса, А. Дворжака, Е. Ґріґа, Р. Штраус­са, Я. Сібеліуса, М. Равеля, І. Стравинського, Дж. Ґершвіна. Л. — автор, реж. і ведучий низки теле- і радіопередач. Спів­засн. і віце-президент Між­нар. бла­годій. куль­турно-наук. фонду ім. М. Лисенка (від 1993).

Пр.: Етногенетичний компонент музично-інтонаційної мови українського богослужбового роз­співу // Мова і культура. К., 2002. Вип. 4, т. 1–2; Диригентська діяльність М. Лисенка у контекс­ті формува­н­ня національної виконавської традиції // Там само. 2003. Вип. 6, т. 7; Вербальні диригентські засоби як складова мови диригува­н­ня в світлі загальної історії цієї професії // Там само. 2004. Вип. 7, т. 3.

Літ.: Денисенко Л. Юбилей с «сердцем» // Уикенд. 2007. № 14; Сметан­ская О. «Молитву» Мыколы Лысенко зал слушал стоя, затаив дыхание // Факты. 2007, 4 апр.

О. М. Немкович

Завантажити статтю