ЛИ́СЕНКО Наталія Андріївна (10. 08. 1880, Миколаїв — 07. 10. 1969, Париж, похов. у м-ку Сент-Женевʼєв-де-Буа, Франція) — актриса. Дочка Андрія, племін­ниця Миколи Лисенків. Закін. студію Моск. худож. театру (1904), на сцені якого грала від 1901. Дебютувала роллю Катрі у ви­ставі «Не судилось» М. Старицького на сцені укр. аматор. театру в с. Знамʼянка (нині місто Кіровогр. обл.). Ви­ступала у Театрі Ф. Корша (Москва), 1909–12 — театрі «Соловцов» (Київ). Від 1915 грала у німому кіно на сту­дії О. Ханжонкова, згодом Й. Єр­мольєва, виконала ролі у понад 40 стрічках. 1920 емігрувала до Франції разом із чоловіком — актором І. Мозжухіним, разом з ним виконувала ролі у кінокартинах рос. компанії «Альбатрос» (м. Монтрей, Франція). Втілила низку образів у фільмах: «Кін, або Геній і без­путство» (1924), «Казанова» (обидва — реж. О. Волков), «На рейді» (реж. А. Каваль­канті; обидва — 1927), «Пікова дама» (1937, реж. Ф. Оцеп). На­­прикінці 1930-х рр. завершила карʼєру. Л. створила на екрані влас. стиль і тип жінки — свавільної, гордої. Роз­кривала характери героїнь неодно­значно, багатомірно, психологічно точно.