КО́САЧ Петро Антонович (20. 12. 1841 (01. 01. 1842), м. Мглин Чернігівської губ., нині Брянської обл., РФ — 02. 04. 1909, Київ) — право­знавець, громадський діяч. Брат О. Косач, чоловік Олени Пчілки, бать­­ко М. Косача, Лесі Українки, О. Косач-Кривинюк, І. Косач-Бо­­рисової, дід Ю. Косача. Походив із дворянського роду, який, за одними даними, вів свій початок від сербського намісника Боснії і Герцеґовини С. Косача, за іншими — від козаків або міщан м. Стародуб (Чернігівська губ., нині Брянської обл.). Після смерті матері від 1848 ви­­ховувався під опікою її старшої сестри. На­вчався у Чернігівській гімназії. 1859 вступив на математичний факультет Санкт-Петер­­бурзького університету, однак через рік пере­вівся на правничий. За участь у студентських заворуше­н­нях виключений з 2-го курсу. 1864 закінчив Університет св. Володимира у Києві зі ступенем кандидата законодавства. Від 1865 — секретар Київського губернського присутствія у селянських справах; від 1866 — голова Ново­град-Волинського зʼ­їзду мирових посередників; від 1878 — голова Луцько-Дубенського зʼ­їзду мирових посередників; від 1886 — голова Луцько-Дубенського повітного присутствія у чиншових справах; від 1891 — голова Ковельсько-Володимир-Волинського зʼ­їзду ми­­рових посередників. Був також чиновником з особливих доручень у селянських справах при Київському, Подільському і Волинському генерал-губернаторі (1902). Від часу на­вча­н­ня у Києві брав участь у роботі «Громади», до якої входили М. Лисен­­ко (видав власним коштом перший збірник його пісень), М. Драгоманов, К. Михальчук, В. Антоно­­вич, П. Житецький, О. Левицький та ін. Працював у недільних школах для дорослих, друкував «метелики» (популярні україномовні книжечки для народу), записував українські пісні та думи. Фінансував більшість ви­дань творів сво­­їх рідних (ви­ступав їхнім першим критиком), а також низки українських часописів і альманахів.