Косач Олена Антонівна
КО́САЧ Олена Антонівна (справж. — Тесленко-Приходько; псевд.: Зовиця, Е. Ластівка, Олена Ластівка; 09(21). 01. 1845, м. Мглин Черніг. губ., нині Брян. обл., РФ — 09. 02. 1927, Київ) — письменниця, громадська діячка. Сестра П. Косача, тітка Лесі Українки, М. Косача, І. Косач-Борисової та О. Косач-Кривинюк. 1877 — засн. і зав. притулку для дітей робітників у Києві. Брала активну участь у народниц. русі. Від 1878 — у С.-Петербурзі, де навч. на акушер. курсах, працювала в лікарні. У березні 1879 заарешт. у зв’язку із замахом на шефа жандармів О. Дрентельна і заслана до м. Пудож Олонец. губ. (нині Карелія), 1881 — на 5 р. до м. Ялуторовськ Тобол. губ. (нині Тюмен. обл.; обидва — РФ). Мешкала у Ризі, від 1902 — у с. Запруддя (нині Камінь-Кашир. р-ну Волин. обл.), від 1907 — у Києві. Авторка низки гуморист. та істор. віршів, стилізов. під Т. Шевченка поеми-билиці «Ганна» (К., 1881) про недолю убогої вдови, у якої загинув син-підпасич. Леся Українка присвятила К. вірші «Надія» і «Забуті слова».
Рекомендована література
- Денисюк І., Скрипка Т. Дворянське гніздо Косачів. Л., 1999;
- Денисюк В. Родина Косачів у Запрудді: Нові подробиці з біографії Лесі Українки та її родини // Волинь. 2001, 21 квіт.
Завантажити статтю
Людина 
 Volodimirivna.jpg)
