Лисиченко Дмитро Михайлович

ЛИСИЧЕ́НКО Дмитро Михайлович (10. 10. 1887, м. Катеринослав, нині Дні­пропетровськ — ?) — громадсько-політичний діяч, видавець, публіцист. Член УСДРП та товариства «Про­світа». Закін. учител. курси. Служив урядовцем на Катеринин. залізниці. Навколо Л. та його дружини Марії зосере­джувалася вся нелегал. праця катеринослав. організації УСДРП. Один з організаторів Пд.-Рос. обл. виставки 1910 у Катеринославі, де вони мали власну укр. книгарню «Слово» (1913–19) й пропагували укр. книжку. Листувався із Б. та М. Грінченками (переважно з книжк. справ), товаришував із В. Винниченком, який після таєм. повернення у травні 1914 з еміграції до Катеринослава певний час у нього жив. За громад. і парт. діяльність у листопаді 1915 Л. був за­арешт. і ув’язнений, звільн. під час Лютн. революції 1917. Того ж року разом з дружиною обраний до УЦР. Заснував видавництво «Світло», яке наприкінці 1918 розпочало підготовку 3-том. «Словника української мови» Д. Яворницького, який зібрав слова, що не потрапили до слов­ника Б. Грінченка і були його цінним доповненням. 1920 ви­йшов лише 1-й том на літери «А–К», а видавництво припинило діяльність. Крім того, видавництво опублікувало понад 20 книг, серед них — «Дніпрові пороги» В. Біднова, «Збірник найкращих пісень» Т. Романченка, «Книжка-різдвянка» Олени Пчілки, «Мандрівка до осередку землі» Ж. Вер­на (переклав з франц. Л.), «Укра­їнське кобзарство» Д. Яворниць­кого та ін. На поч. 1920-х рр. переїхав разом з родиною до Києва, де очолив книгарню «Ву­коопспілки». Відійшов від політ. діяльності, був у центрі літ. життя 1920–30-х рр., яке згодом отримало назву «Розстріляне відродження». Переклав з англ. окремі твори Дж. Лондона («Мор­ський вовк», «Пошитий у дурні», «Багряна чума», «Віра в людину», «Мартин Іден»). Друкувався у часописах «Бібліологічні вісти», «Західна Україна», «Червоний шлях» тощо. Перекладацтвом займалася і його дружина, активістка товариства «Просвіта», яка стала прототипом образу Ольги в оповіданні В. Винниченка «Босяк» (1915). 17 листопада 1930 заарешт. удруге, 13 лютого 1931 за звинуваченням у розповсюдженні націоналіст. літ-ри засудж. до 5-ти р. виправно-труд. таборів. Подальша доля невідома. Реабіліт. 1989.

Завантажити статтю