Лисько Зиновій
ЛИСЬКО́ Зиновій (псевд. — Е. Чабаненко; 11. 11. 1895, с. Ракобовти, нині Буського р-ну Львів. обл. — 03. 06. 1969, Нью-Йорк, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — музикознавець, фольклорист, композитор, педагог, музично-громадський діяч. Дійсний член НТШ, УВАН у США. Закін. Вищий муз. інститут у Львові (1914; кл. фортепіано М. Криницької, теорії музики — С. Людкевича), музикол. факультет Карлового університету в Празі (1926; кл. З. Неєдлого; ступ. д-ра музикології), Вищу школу майстрів Праз. консерваторії (1929; кл. композиції Й. Сука). 1925–29 — викладач Укр. пед. інституту в Празі, 1930–31 — Муз.-драм. інституту в Харкові, 1931–38, за ін. даними 1939 — директор філії Вищого муз. інституту в м. Стрий (нині Львів. обл.); 1937–39 — гол. ред. ж. «Українська музика»; 1939–41 — професор кафедри композиції Держ. муз. школи (обидва — Львів). Разом із В. Барвінським, М. Колессою, Б. Кудриком, Н. Нижанківським працював у муз.-теор. комісії над створенням підручників із муз. дисциплін українською мовою. Виступав як муз. критик. 1944 емігрував до Німеччини, де очолив муз. школу в таборі для переміщ. осіб у Міттенвальді, був одним з ініціаторів і організаторів Об’єднання укр. музик, інспектором укр. муз. шкільництва. Від 1960 — у США: 1961–69 — директор Укр. муз. інституту, де також викладав фортепіано й муз.-теор. дисципліни, чл. Міжнар. ради фольклор. музики у Нью-Йорку. Значну частину композитор. творів Л. втрачено. У вокал. творчості звертався переважно до текстів укр. поетів, зокрема Т. Шевченка, на слова якого написав поему «Катерина» для тенора, баритона й баса в супроводі фортепіано (1927), солоспів «І тут, і всюди»; у деяких істор.-теор. працях подав дані до бібліографії та історії творів на тексти Т. Шевченка. Серед публікацій — «Шевченко й музика» // «Українська музика», 1939, № 1; «Шевченківський концерт» // «Діло», 1939, 8 березня; «Музичне життя у Західній Україні до 1944 р.» // «Український самостійник», 1953, № 22; «Музичне відродження Карпатської України 1919–39» // там само, № 24. Зібрав і опрацював бл. 12 тис. зразків укр. нар. пісень у 10-том. вид. «Українські народні мелодії» (Нью-Йорк, 1964–71, т. 1–6; Торонто, 1981–94, т. 7–10). Упорядкував і видав «Великий співанник “Червоної калини”» (Л., 1937), яким збагатив укр. хор. репертуар. Проводив активну муз.-громад. діяльність у Сх. Галичині, згодом — в еміграції.
Додаткові відомості
- Основні твори
- опера «Золоте весілля» (у 2-х діях; Мюнхен, 1959), для симф. оркестру — поема «Тризна» (1929); для фортепіано з оркестром — Концерт (1928); камерно-інструм. твори: струн. квартет, «Ченчик» (для 3-х скрипок і 2-х фортепіано); для фортепіано — 9 фуг, соната, мініатюри, кантати «Пісня борців», «Ода до пісні», «Суворий вітер»; хорові твори, пісні, обробки нар. пісень.
- Основні праці
- Музичний словник. Стрий, 1933; Диригентський порадник. Л., 1938 (співавт.); Український музичний лексикон. Міттенвальд, 1947; Культові поклики в українських народних піснях. Детройт, 1962; Піонери музичного мистецтва в Галичині. Л.; Нью-Йорк, 1994.
Рекомендована література
- Лагодинська-Залеська Г. Зиновій Лисько // Овид. 1958. № 7;
- Витвицький В. Наукова діяльність професора, доктора З. Лиська // Бюл. НТШ. Нью-Йорк; Сарсель, 1962;
- Рудницький А. Українська музика. Мюнхен, 1963;
- Савицький Р. Зиновій Лисько і його музикознавча діяльність // Зап. НТШ. Л., 1993. Т. 226;
- Медведик П. Діячі української музичної культури: Мат. до біобібліогр. слов. // Там само. 1996. Т. 232;
- Муха А. Композитори України та української діаспори. К., 2004;
- Сивохіп В. Творчий портрет Зиновія Лиська в суспільно-історичному контексті епо-хи // Муз. україністика і світ. контекст: Наук. зап. Терноп. пед. університету. 2009. № 2.
Завантажити статтю
Людина 
