ЛИСЬКО́ Зиновій (псевд. — Е. Чабаненко; 11. 11. 1895, с. Ракобовти, нині Буського р-ну Львів. обл. — 03. 06. 1969, Нью-Йорк, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джер­­сі, США) — музико­знавець, фольк­­лорист, композитор, педагог, му­­зично-громадський діяч. Дійсний член НТШ, УВАН у США. Закін. Ви­­щий муз. ін­ститут у Львові (1914; кл. фортепіано М. Криницької, тео­­рії музики — С. Людкевича), музикол. факультет Карлового університету в Празі (1926; кл. З. Неєдлого; ступ. д-ра музикології), Вищу школу майстрів Праз. консерва­­торії (1929; кл. композиції Й. Су­­ка). 1925–29 — викладач Укр. пед. ін­ституту в Празі, 1930–31 — Муз.-драм. ін­ституту в Харкові, 1931–38, за ін. даними 1939 — директор філії Ви­щого муз. ін­ституту в м. Стрий (нині Львів. обл.); 1937–39 — гол. ред. ж. «Українська музика»; 1939–41 — професор кафедри композиції Держ. муз. школи (обидва — Львів). Разом із В. Барвінським, М. Колес­сою, Б. Кудриком, Н. Нижан­­ківським працював у муз.-теор. комісії над створе­н­ням під­ручників із муз. дисциплін українською мовою. Ви­ступав як муз. критик. 1944 емігрував до Німеч­чини, де очолив муз. школу в таборі для пере­міщ. осіб у Міт­тенваль­­ді, був одним з ініціаторів і організаторів Обʼ­єд­на­н­ня укр. музик, ін­спектором укр. муз. шкіль­­ництва. Від 1960 — у США: 1961–69 — директор Укр. муз. ін­ституту, де та­­кож викладав фортепіано й муз.-теор. дисципліни, чл. Між­нар. ради фольклор. музики у Нью-Йорку. Значну частину композитор. творів Л. втрачено. У вокал. творчості звертався пере­важно до текс­тів укр. поетів, зокрема Т. Шевченка, на слова якого написав поему «Катерина» для тенора, баритона й баса в су­проводі фортепіано (1927), соло­спів «І тут, і всюди»; у де­яких істор.-теор. працях подав дані до бібліо­графії та історії творів на текс­ти Т. Шевченка. Серед публікацій — «Шевченко й музика» // «Українська музика», 1939, № 1; «Шевченківський кон­­церт» // «Діло», 1939, 8 березня; «Музичне життя у Західній Укра­­їні до 1944 р.» // «Український са­­мо­стійник», 1953, № 22; «Музичне від­родже­н­ня Карпатської України 1919–39» // там само, № 24. Зібрав і опрацював бл. 12 тис. зразків укр. нар. пісень у 10-том. вид. «Українсь­­кі народні мелодії» (Нью-Йорк, 1964–71, т. 1–6; Торонто, 1981–94, т. 7–10). Упорядкував і видав «Великий спів­ан­ник “Червоної калини”» (Л., 1937), яким збага­­тив укр. хор. репертуар. Проводив активну муз.-громад. діяльність у Сх. Галичині, згодом — в еміграції. Його діяльність ви­вчав В. Сивохіп.