Лисяк Павло

ЛИСЯЌ Павло (10. 03. 1887, м. Угнів, нині Сокал. р-ну Львів. обл. — 08. 08. 1948, м. Гaнновер, земля Нижня Саксонія, Німеччина) — громадсько-політичний діяч, публіцист. Чоловік М. Рудницької, батько І. Лисяка-Рудницького. 1905 закін. укр. гімназію в Перемишлі та вступив на правн. факультет Віден. університету, 1907 перевівся до Львів. університету, де здобув ступ. д-ра права. Займався адвокат. практикою. Під час 1-ї світової вій­ни мобілізов. до австро-угор. армії. Разом із І. Кривецьким та І. Німчуком працював у ред. часопису «Неділя», признач. для полонених українців — вояків рос. армії; 1919–21 — ред. тижневика «Український прапор» (обидва — Відень). Повернувся до Галичини. 1926 став ред. друк. органу нац. меншин у Польщі — ж. «Natio» (Варшава), який виходив англ., франц., нім. і польс. мовами. 1927 склав адвокат. іспит і відкрив адвокат. канцелярію в м-ку Журавне (нині смт Жидачів. р-ну Львів. обл.). Писав статті для г. «Діло» (Львів). 1938 обраний по­слом до польс. сейму від УНДО. 1939 виїхав до Кракова, де утри­мував адвокат. канцелярію. У г. «Краківські вісті» вміщував публікації на екон. теми та про більшов. політику щодо українців. 1944 емігрував до Німеччини. Очолив організацію укр. втікачів, представляв їхні інтереси перед британ. окупац. адміністрацією.

Рекомендована література

1. Кедрин І. У межах зацікавлення. Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1986;
   Google Scholar Internet
2. Сніцарчук Л. Лисяк Павло // Укр. журналістика в іменах. Л., 1995. Вип. 2;
   Google Scholar Internet
3. Хмельовський П. Громадсько-політична діяльність Павла Лисяка в контексті суспільних процесів у Західній Україні в першій половині ХХ ст. // Галичина. 2013. Ч. 22–23.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю