Литовченко Іван Семенович

ЛИТО́ВЧЕНКО Іван Семенович (08. 07. 1921, с. Бугрувате, нині Охтир. р-ну Сум. обл. – 27. 05. 1996, Київ) – художник монументально-декоративного мистецтва. Чоловік Марії, батько Наталії Литовченків. Державна премія України ім. Т. Шевченка (1998, посмертно). Заслужений діяч мистецтв України (1992). Учасник 2-ї світової вій­ни. Урядові нагороди. Член СХУ (1954). Закін. Львів. інститут приклад. та де­кор. мистецтва (1954; викл. М. Бав­струк). На творчій роботі. Учасник всеукр., міжнародних художніх виставок від 1956. Персон. – у Києві (1994, посмертні – 1997, 2001, 2011, 2016). Створив монум.-пласт. ансамбль «Прип’ять» (м. Прип’ять Київ. обл., нині зона відчуження). За змістом та образ. ладом твори Л. ґрунтуються на нац. традиціях й водночас є модерними, відповідними динаміці су­час. життя.

Тв.: гобелени – «Т. Шевченко і Україна» (1960), «Гуцульщина» (1961), «Вер­ховино, світку ти наш» (1965), «Пробу­дження», «Коліївщина» (обидва – 1968), «Весілля» (1969), «Гімн життю», «Леся Українка» (обидва – 1970), «Світочі науки» (1980-і рр.); панно «Дружба народів» (1958); мозаїки в інтер’єрах Київ. річк. вокзалу (1961), «Ікар» у Бориспіл. аеропорту (1965), «Пісня про козака Вуса» (Палац одружень у м. Олександрія Кіровогр. обл., 1970), «Народні ме­сники» (1975), «Земля квітує» (1978), «Світанок» (1979), «Творчість» (1982), «На землі Черкаській» (1984, Черкас. краєзн. музей), «Про­метей» (1989); три­птихи – «Витоки сло­в’янської писемності» (НБУВ), «Троїсті музики», «Птах фенікс», «Закохані» (усі – 1990), «Музика», «Пісня», «Молитва», «Тривога» (усі – 1991), «Боротьба», «Поет» (обидва – 1992), «Вир», «Двоє» (обидва – 1993), «Дума про Україну» (1995), «Реквієм» (1996; усі – спів­авт.).

Літ.: Гассанова Н. С. Гобелени Івана Литовченка // НТЕ. 1987. № 1; Чегусо­ва З. Іван, Марія та Наталка Литовчен­ки // ОМ. 1997. № 3–4; Литовченко: Аль­бом. К., 1999.

С. М. Бушак

Основні твори

гобелени – «Т. Шевченко і Україна» (1960), «Гуцульщина» (1961), «Вер­ховино, світку ти наш» (1965), «Пробу­дження», «Коліївщина» (обидва – 1968), «Весілля» (1969), «Гімн життю», «Леся Українка» (обидва – 1970), «Світочі науки» (1980-і рр.); панно «Дружба народів» (1958); мозаїки в інтер’єрах Київ. річк. вокзалу (1961), «Ікар» у Бориспіл. аеропорту (1965), «Пісня про козака Вуса» (Палац одружень у м. Олександрія Кіровогр. обл., 1970), «Народні ме­сники» (1975), «Земля квітує» (1978), «Світанок» (1979), «Творчість» (1982), «На землі Черкаській» (1984, Черкас. краєзн. музей), «Про­метей» (1989); три­птихи – «Витоки сло­в’янської писемності» (НБУВ), «Троїсті музики», «Птах фенікс», «Закохані» (усі – 1990), «Музика», «Пісня», «Молитва», «Тривога» (усі – 1991), «Боротьба», «Поет» (обидва – 1992), «Вир», «Двоє» (обидва – 1993), «Дума про Україну» (1995), «Реквієм» (1996; усі – спів­авт.).

Рекомендована література

1. Гассанова Н. С. Гобелени Івана Литовченка // НТЕ. 1987. № 1;
   Google Scholar Internet
2. Чегусо­ва З. Іван, Марія та Наталка Литовчен­ки // ОМ. 1997. № 3–4;
   Google Scholar Internet
3. Литовченко: Аль­бом. К., 1999.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

завантажити статтю