ЛІ́БОВ Євген Ясонович (11. 03. 1857 — ?) — військовик. Учасник рос.-турец. 1877–78 і 1-ї світ. воєн. Закін. Петров. Полтав. військ. г-зію, Михайлів. артилер. училище. На військ. службі від 1874, зокрема від 1910 — командир 2-го дивізіону 9-ї Сибір. стрілец. артилер. бригади (отримав зва­н­ня полковника); від 1916 — командир 104-ї артилер. бригади; 1917 — нач. артилер. бригади 34-го армій. (1-го Укр.) корпусу під командува­н­ням П. Скоропадсько­го. Від липня 1918 — ген. старшина Армії Української Держа­ви, ген. хорунжий Влас. Штабу геть­мана України й особистий адʼю­тант П. Скоропадського, який високо оцінював його служб. і людські якості. Водночас від червня 1918 Л. був чл. Ген. козац. ради Вільного Козацтва, що під­тримувала геть­мана й фактично йому під­порядковувалася. 22 жовтня 1918 як особистий пред­ставник П. Скоропадського разом із офіц. делегацією прибув до Камʼянця-Подільсь­кого, де на святі від­кри­т­тя Укр. університету зачитав геть­ман. грамоту. В листопаді 1918 уві­йшов до президії нової Ген. козац. ради, яка за доруче­н­ням П. Скоропадського мала роз­робити козац. статут від­повід­но до запла­нованої козац. реформи (ліквідація Вільного Козацтва й за­провадже­н­ня його як стану та війська на чолі з геть­маном). Після повале­н­ня Геть­манату в грудні 1918 подальша доля неві­дома.