ЛІМНИЧЕ́НКО Василь (справж. — Мельник Ва­­силь Іванович; 31. 12. 1899, с. Небилів, нині Рожнятів. р-ну Івано-Фр. обл. — 08. 03. 1949, м. Мюнхен, Німеч­чина) — письмен­ник, пере­кладач, громадсь­­ко-культурний і церковний діяч. Закін. гімназію (1918) та богослов. факультет Університету у Львові. 1923 митрополитом Андреєм Шептицьким рукопоклад. у сан священика. Душпастирював у селах Зарваниця (нині Теребовлян. р-ну; 1923–27) та Звенигород (нині Бучац. р-ну; 1927–44) на Терно­­пільщині. 1925 заснував молочар. від­діл при спожив. ко­оперативі у с. Зелена (нині Бучац. р-ну), згодом — голова на­гляд. ради край. централі «Маслосоюз», до 1935 — голова Бучац. повіт. філії «Просвіти». Був чл. катол. товариства письмен­ників «Логос» у Львові. 1944–46 мешкав у м. Ліберець (нині Чехія), 1946–49 — у Мюнхені. Автор низки поет., проз. та публіцист. творів на реліг.-філос. тематику. Пере­клав повісті Й. Ерґензена «Бен Гуріон» і «Притчі» (Л., 1922).