Лімниченко Василь
ЛІМНИЧЕ́НКО Василь (справж. — Мельник Василь Іванович; 31. 12. 1899, с. Небилів, нині Рожнятів. р-ну Івано-Фр. обл. — 08. 03. 1949, м. Мюнхен, Німеччина) — письменник, перекладач, громадсько-культурний і церковний діяч. Закін. гімназію (1918) та богослов. факультет Університету у Львові. 1923 митрополитом Андреєм Шептицьким рукопоклад. у сан священика. Душпастирював у селах Зарваниця (нині Теребовлян. р-ну; 1923–27) та Звенигород (нині Бучац. р-ну; 1927–44) на Тернопільщині. 1925 заснував молочар. відділ при спожив. кооперативі у с. Зелена (нині Бучац. р-ну), згодом — голова нагляд. ради край. централі «Маслосоюз», до 1935 — голова Бучац. повіт. філії «Просвіти». Був чл. катол. товариства письменників «Логос» у Львові. 1944–46 мешкав у м. Ліберець (нині Чехія), 1946–49 — у Мюнхені. Автор низки поет., проз. та публіцист. творів на реліг.-філос. тематику. Переклав повісті Й. Ерґензена «Бен Гуріон» і «Притчі» (Л., 1922).
Додаткові відомості
- Основні твори
- З війни. Л., 1920; Хуртовина. Л., 1921; Клонюсь. Л., 1926; Верховинець: Повість. Л., 1938; Дзвонять дзвони. Л., 1939; Українські хрестоносці. Мюнхен, 1948; Релігія і життя. Мюнхен, 1948; Післанництво українського народу. Мондера, 1949; Білій Пані. Прудентополь, 1977; Вибрані твори. Прудентополь, 1982.
Рекомендована література
- Дмитрів І. Художня трансформація образів-символів святості у поетичній спадщині о. Василя Мельника-Лімниченка // Актуал. пробл. сучас. філології: Зб. наук. пр. Р., 2005. Вип. 15;
- Полєк В. Біографічний словник Прикарпаття. Ів.-Ф., 1993.
Завантажити статтю
Людина 
