ЛОБА́Й Данило (30. 12. 1890, с. Ульвівок, нині Вільхове Сокал. р-ну Львів. обл. — 27. 12. 1966, м. Торонто, провінція Онтаріо, Канада) — громадсько-політичний діяч, журналіст. У юнац. роки був актив. чл. т-в «Просвіта» та «Січ» у рідному селі. 1913 емігрував до Канади, де при­єд­нався до укр. с.-д. руху. 1914–18 — спів­ред. г. «Робочий народ», 1919–35 — г. «Українські робітничі вісті» (оби­дві — Він­ніпеґ). Спів­засн. Укр. робітн.-фермер. дому та чл. КП Канади. 1934–35 на засі­да­н­нях парт. осередку від­крито вислов­лював занепокоє­н­ня з приводу подій в УСРР: голодомору, масових ре­пресій, зникне­н­ня колиш. чл. Укр. робітн.-фермер. дому Мирослава Ірчана й І. Сембая, які повернулися до СРСР. Не отримавши під­тримки та пере­конливого роз­ʼясне­н­ня кер-ва, разом із групою ін. канад. кому­ністів ви­йшов із партії. Заснував Союз укр. організацій, згодом пере­йменов. в Укр. робітн. організацію, що уві­йшла до КУКу. 1936–38 ре­дагував г. «Правда» (Він­ніпеґ); 1938–40 — г. «Вперед» (Торонто). 1940–66 — президент Укр. робітн. союзу, спів­засн. і чл. президії КУКу; водночас 1948–65 — спів­ред. г. «Український голос», автор низки антикомуніст. статей. Також брав активну участь у роботі Укр. нар. дому в Він­ніпезі. На власні заощадже­н­ня заснував фонд, який пере­дав у роз­по­рядже­н­ня УВАН у Канаді. Остан­ні роки проживав у Домі І. Фран­ка в Канаді, де й помер. Окремими вид. ви­йшли його твори «За дійсне виясне­н­ня положе­н­ня на радянській Україні» (1935) та «Непереможна Україна» (1950; обидва — Він­ніпеґ).