Логановський Мечислав Антонович
Визначення і загальна характеристика
ЛОГАНО́ВСЬКИЙ Мечислав Антонович (1895, м. Кельце, нині Свєнтокшис. воєводства, Польща — 29. 07. 1938, с-ще Комунарка, нині смт Новомоск. адм. р-ну Москви) — революційний діяч, розвідник, дипломат. Закін. гімназію в м. Ченстохов (нині Польща). Від 1914 — чл. Польс. соціаліст. партії. На поч. 1915 заарешт. і етапов. до м. Нижній Новгород (Росія), у березні 1916 звільнений під нагляд поліції. Згодом переїхав до Москви, працював на вироб-ві. У листопаді 1917 брав участь у рев. подіях у Москві. В червні 1918 вийшов з партії і вступив до РКП(б), Компартії Польщі і добровольцем у Червону армію. 1919 закін. 1-і Моск. артилер. курси червоних командирів. Служив у Зх. стрілец. дивізії, сформов. із поляків, був поранений. Від травня 1920 — нач. і воєнком Реєстрац. відділу штабу 15-ї армії А. Корка у складі Зх. фронту (командувач М. Тухачевський); від серпня — комендант і воєнком Білостоц. округу. Співпрацював із Тимчас. рев. комітетом Польщі, займався організацією артилер. частин Польс. Червоної армії. Від лютого 1921 — уповноважений іноз. відділу ВЧК; від квітня — повноваж. представник УСРР у Польщі, делегат РСФРР з репатріації, 2-й секр. повноваж. представництва СРСР; водночас — керівник обʼєднаної резидентури ВЧК РСФРР і військ. розвідки у Варшаві. За деякими даними, особисто причетний до організації кількох терорист. актів у Варшаві. 1923 нагородж. орденом Червоного Прапора РСФРР. Відтоді (за ін. даними — від 1922 або 1924) — 1-й секр. представництва СРСР і водночас резидент розвідки в Австрії; 1925–26 — чл. колегії і завідувач відділу країн Балтії та Польщі, 1926–27 — зав. політ. відділу Наркомату закордон. справ СРСР. М. Василенко у своїх щоденниках згадував його як актив. учасника переговорів 1926 між СРСР і Литвою з приводу визначення долі комплексу архів. документів Литов. метрики. На дипломат. роботі у Фінляндії (березень–квітень 1927) і Персії (нині Іран; до 1931); у 1931–34 — в центр. апараті Наркомату закордон. справ СРСР; від 1934 — заступник наркома зовн. торгівлі СРСР; від 1937 — заступник наркома харчової промисловості СРСР.16 травня 1937 заарешт., 29 липня 1938 за звинуваченням у належності до контррев. «Польс. військ. організації» засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1956.
Літ.: Беседовский Г. На путях к термидору. Москва, 1997; Лурье В. М., Кочик В. Я. ГРУ: Дела и люди. С.-Петербург, 2002; Василенко М. П. Вибрані твори. Т. 3. К., 2008.
І. Б. Усенко
Додаткові відомості
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
