ЛОГВИНО́ВИЧ Георгій Володимирович (28. 01(10. 02). 1913, с. Леонтьєво, нині Смолен. обл., РФ — 10. 02. 2002, Москва) — фахівець у галузі гі­дромеханіки. Доктор технічних наук (1954), професор (1957), академік АН УРСР (1967). Премія ім. М. Жуковського (1965, 1991). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бо­йові нагороди СРСР. Закін. Моск. університет (1935). Від 1936 — на кон­структор. роботі, зокрема від 1945 — у гідродинам. від­ділі Центр. аеро­­гідродинам. ін­ституту (ЦАГІ, Мос­ква); водночас викладав у Моск. енергет. та фіз.-тех. ін­ститутах. 1966–71 — директор Ін­ституту гі­дромеханіки АН УРСР, залишаючись нач. від­ділу в ЦАГІ, після поверне­н­ня у Мос­кву — керівник від­ділу і консультант дир. Ін­ституту. Основний напрям наукових досліджень — гідродинаміка великих швидкостей. Ви­вчав явища швидкого зануре­н­ня тіла в рідину і роз­витку каверн (порожнин). Роз­винув теорію глісува­н­ня (ковза­н­ня) та зрив. обтіка­н­ня тонких тіл, заг. теорію під­вод. крил з без­конеч. кавернами, виконував дослідж. зі створе­н­ня профілю під­вод. крила тощо. Заклав основи гідродинаміки плава­н­ня риб і мор. тварин. Роз­робив нові способи моделюва­н­ня та оптимізації кавітац. течій. Під час роботи в Украї­ні Л. плідно працював у галузі гідродинаміки великих швидкостей, де отримав результати першоряд. значе­н­ня в теорії течій з вільними границями та кавітації, теорії під­вод. крила, гідродинаміці тонких тіл, гідробіо­ніці та ін. Заснував декілька нових наук. напрямів у Ін­ституті гі­дромеханіки, створив наук. школу гідродинаміки великих швидкостей в Україні.