ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Розмір шрифту

A

Лозова

ЛОЗОВА́  — місто обласного значення Хар­ківської області, райцентр. Лозів. міськраді підпорядк. села Герсеванівське, Лісівське, Домас. сільс. (села Домаха та Українське) і Панютин. селищна (смт Панютине, с. Хлібне) ради. Знаходиться за 150 км від обл. центру та за 500 км від Києва. У Л. бере початок однойм. річка, яка за 12 км впадає у Бритай (притока Береки, бас. Сіверського Дінця). Площа 18,1 км2. За переписом 2001, насел. Лозів. міськради становило 73 098 осіб (складає 87,9 % до 1989), з них у Л. нараховувалося 64 041 особа (87,7 %), у Панютиному — 7310 осіб (90,2 %), у січні 2015 на тер. міськради проживало 66,5 тис. осіб. Залізнич. вузол. Через місто проходять автомоб. шляхи Мерефа–Павлоград і Л.–Близнюки–Барвінкове. Л. і підпорядк. Лозів. міськраді насел. пункти виникли на землях, що входили до 1775 до Оріл. паланки Запороз. Січі. Історія міста розпочинається 1869, коли була введена в експлуатацію Курсько-Харково-Азов. залізниця та відкрита ст. Л.-Азовська (від 1893 — Панютине). У цьому ж році створ. паровозне депо та малі вагонні майстерні (нині Укр. центр з експлуатації спеціаліз. вагонів «Укрспецвагон»). 1872 прокладено Лозово-Севастоп. залізницю та за 7 км від ст. Л.-Азовська відкрито ст. Л.-Севастопольська (від 1893 — Л.). Вигідне розташування ст. Л. у місці перетину двох залізниць сприяло швидкому екон. розвитку, зростанню кількості жит. і перетворенню її на с-ще. Вона стала пунктом закупівлі та відвантаження хліба на Лівобереж­жі. Побл. неї з’явилася низка торг. складів, елеваторів, боро­шномел. підприємств, контор, банків. Наприкінці 1890-х рр. у Л. було 246 дворів, мешкало 2135 осіб. 1902 до ст. Л. була прокладена залізнична колія з Костянтинограда (нині м. Красноград Харків. обл.), 1913 зі ст. Па­нютине сюди переведено паровозне депо. Наприкінці 19 — на поч. 20 ст. Л. перебувала у скла­ді Новоіванів. волості Павлогр. пов. Катеринослав. губ. Під час воєн. дій 1918–20 влада не­одноразово змінювалася. 13–14 та 16–17 грудня 1917 у Л. відбулися бої між військовиками Армії УНР і більшовиками, наприкінці 1918 — між військовиками Армії УНР і махновцями. 1923–26 — у складі Павлогр., 1926–30 — Харків. округ, від 1932 — Харків. обл. Від 1923 — райцентр. 1928 за рішенням Харків. окрвиконкому Л. віднесено до категорії міст рай. значення, 1938 цей статус був підтверджений постановою Харків. облради. У міжвоєн. період кількість насел. зросла до 22 тис. осіб. Від 11 жовтня 1941 до 27 січня 1942, від 25 травня 1942 до 11 січня 1943 та від 1 березня до 16 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Нацисти створили табір для військовополонених. 35-й і 38-й гвардій. стрілецьким та 244-й і 262-й авіац. дивізіям, які брали участь у визволенні міста, присвоєне найменування Лозівських. 1958 на базі майстерні для ремонту тракторів і с.-г. інвентарю створ. ремонт. завод (пізніше — завод металоконструкцій; було одним з потуж. підприємств Л., від поч. 2010-х рр. не працює). 1959 засн. Лозівський завод «Трактородеталь». Важливе значення для розвитку Л. мали спорудження та введення в дію 1966 Лозівського ковальсько-механічного заводу. У її пд.-зх. частині звели містечко тракторобудівників з 7-ми мікрорайонів з розгалуженою соц.-побут. інфраструктурою. Від 1962 — місто обл. значення. У 1980-х рр. введено в експлуатацію Лозівський молочний завод, 2003 — комбайн. завод (виробляв новий укр. комбайн на базі рос. самохід. зернозбирал. комбайна «Єнісей-950»; 2008 переведений у с. Озерна Білоцерків. р-ну Київ. обл.). Наприкінці серпня 2008 відбувся вибух сховища військ. боєприпасів. Нині місто посідає 2-е м. в області після Харкова за пром. потенціалом. Тут також працюють молоч. і авторемонт. заводи, друкарня. На тер. Лозів. міськ­ради — Панютин. профес. аграр. ліцей, Лозів. профес. ліцей, Лозів. обл. училище культури і мистецтв, Лозів. філія Харків. автомоб.-дорож. технікуму; 13 заг.-осв. (3 навч.-вихов. комплекси «заг.-осв. школа-дитсадок», колегіум, ліцей, г-зія, 7 заг.-осв. шкіл) і 14 дошкіл. (зокрема й 3 підрозділи навч.-вихов. комплексів) навч. за­кладів; Лозівський краєзнавчий музей, міський Палац культури, юнац. і міська б-ки, Лозівські муз. школа, школа мистецтв, художня школа та її філія, Панютин. муз. школа; ДЮСШ «Локомотив», «Олімпія» та «Юність», Центр фіз. здоров’я «Спорт для всіх»; міська лікарня, 6 амбулаторій (4 — у Лозовій, 1 — у Панютиному, 1 — у Домасі); готелі «Ло­зова» й «Оскар». Виходять газети «Голос Лозівщини» (міськ­рай.) та «Машиностроитель» (друк. орган ковал.-мех. заводу). 1999 засн. Лозів. міськрай. товариство німців «Відергебурт», 2011 — Обл. центр нім. культури «Асканія». Реліг. громади: 3 — УПЦ МП (окрасою міста є Свято-Смо­лен. і Свято-Петропавлів. церкви), 1 — УАПЦ, 2 — євангел. хри­стиян-баптистів, 2 — християн віри євангельської, 2 — адвентистів сьомого дня, 2 — харизматів, 1 — свідків Єгови, 1 — лютеран, 1 — юдеїв, 1 — мусульман. Для організації відпочинку функціонують дендрол. парк «Дружба» (від 2000 — об’єкт природно-заповід. фонду місц. значення), парк культури «Перемога», 3 сквери, зокрема Т. Шевченка (заг. пл. зеленої зони міста 10,71 км2), бази «Бриз» і «Бритай». Встановлено погруддя Т. Шевченка та першого дир. ковал.-мех. заводу Ф. Супруна, меморіал Слави (похов. бл. 500 рад. бійців), пам’ятник воїнам-землякам 1941–45, пам’ятні знаки військовикам Армії УНР, лозівчанам-ополченцям, військовополоненим Лозів. табору, безвинно розстріляним жертвам фашизму у Заячій балці, «Танк Т-34», «Самохідна установка ІСУ-152», «Літак МіГ-21», ліквідаторам аварії на ЧАЕС, воїнам-афганцям, загиблим у боротьбі зі злочинністю міліціонерам. На честь захисників міс­та у лютому 1942 від нім.-фа­шист. окупантів створ. Алею Ге­роїв. Серед видат. уродженців Л. — філософ О. Базалук, фахівець у галузі механізації с. господарства В. Басін, економіст Т. Завгородня, гірничі інженери Ю. Капленко, М. Касьян, О. Кашуба, Р. Лейбов, фахівець у галузі механіки І. Косько, брати фахівець у галузі будівництва Володимир і конструктор, організатор виробництва танків Микола Кучеренки, хімік В. Лебідь, лікар-нар­колог О. Мінко, лікар-дерматовенеролог М. Фрішман, лікар-кардіолог В. Шершньов, провізор О. Павлій, фахівець у галузі залізнич. транспорту В. Федорець, фахівець у галузі фіз. оп­тики І. Шкляревський, амер. філософ, психолог, біолог укр. походження А. Рапопорт; поет, прозаїк, сценарист, громад. діяч Ю. Сердюк; живописець, засл. художник України О. Чередниченко, живописці І. Манець, Г. Са­єнко, графік і живописець О. Удо­венко, живописець, графік і мо­нументаліст Ю. Чумак; засл. арт. УРСР — диктор радіо Н. Артемович і співак Г. Поздняков, співак, засл. арт. України Х. Ширінський; учасник дисидент. руху О. Мурженко; промисловець Є. Василенко; головнокомандувач при­кордон. військ СРСР, генерал-пол­ковник І. Калиниченко, Герої Рад. Союзу М. Мокрий і Ф. Федоров; футболіст, володар кубка УЄФА О. Гладкий, плавчиня Н. Прологаєва. У Панютиному на­родилися фізик, чл.-кор. АН УРСР А. Звягін, фахівець у галузі фізіо­логії людини і тварин, дійс. чл. АПНУ Г. Чайченко, правознавець А. Клюшниченко; літературознавець, бібліограф М. Яшек; живописець, засл. художник УРСР П. Сльота, графік І. Гриценко; дипломат М. Решетняк; у Домасі — актор, режисер, нар. арт. УРСР О. Тарасенко. На поч. 1920-х рр. працював викл. природознавства та математики у соц.-екон. залізнич. училищі географ, педагог П. Бєльський, у довоєн. час на Панютин. вагоноремонт. заводі та в Лозів. паровоз. депо — Герой Радянського Союзу І. Середа, помічником машиніс­та на залізниці в Л. — Герой Радянського Союзу О. Удовиченко, у післявоєн. період нач. дистанції автоматики та телемеханіки — Герой Радянського Союзу Ю. Березовський, 1953–58 на Лозів. МТС — вчений-агроном А. Бука, у 2-й пол. 1980-х рр. 2-м секр. міськ­кому КПУ та головою виконкому — дипломат В. Тягло. Останні 10 р. життя у місті мешкав крим­ськотатар. графік А. Лятіф-Заде. Звання «Почес. громадянин Л.» удостоєні: учасники визволення Лозівщини — засл. діяч мистецтв і нар. художник РФ О. Бє­лих, генерал армії, Герой Радянського Союзу В. Варенников; промисловці — директор ковал.-мех. заводу Ф. Супрун і В. Христофоров, дир. заводу металоконструкцій В. Жужо­ма, дир. «Укрспецвагона» В. Сте­панов. Із містом також пов’язані життя та діяльність співаків — нар. арт. УРСР В. Реуса та нар. арт. РФ Л. Магомедової, заслужений тренерів України В. Матюшенка та А. Нартова.

Рекомендована література

  1. Гараган П. А. Лозова: Краєзн. нарис. Х., 1965
  2. Лавренко В. Я. Лозовая: Путеводитель. Х., 1984
  3. Рідний край. Х., 1999
  4. Ярещенко А. П. Під чаром рідної землі. Х., 2007
  5. Труш В. Історія села Хлібного. Павлоград, 2010
  6. Хрисанфов Н. Так память прошлое хранит. Лозовая, 2013.
Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2016
Том ЕСУ:
17
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Населені пункти
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
56248
Вплив статті на популяризацію знань:
566
Бібліографічний опис:

Лозова / С. Ф. Степанов // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-56248.

Lozova / S. F. Stepanov // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2016. – Available at: https://esu.com.ua/article-56248.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору