Лозовський Лесь

ЛОЗО́ВСЬКИЙ Лесь (справж. — Олександр Кирилович; 30. 08(12. 09). 1900, Київ, за ін. даними — Погребищен. пов. Київ. губ. — 22. 03. 1922, Київ) — графік. Навч. у Київ. худож. училищі (1910-і рр.; викл. М. Козик), Строганов. вищому худож.-тех. училищі (Москва), Укр. АМ (Київ, від 1917; викл. М. Бойчук, О. Екстер, В. Меллер, Г. Нарбут). Учасник мистецьких виставок у 1920-х рр. Притаманні худож. мові Л. лаконічність, декоративність, оригінальність розробленого ним «шрифту Л.» зробили його роботи класич. зразками мистецтва книги 1920-х рр. Оформив бл. 30-ти вид., зокрема обкладинки до поет. зб. «Сонячні кларнети», «Плуг», «Замість сонетів і октав» П. Тичини, «Мій дар» В. Кобилянського (усі — 1920), кн. «По Києву і його околицях» М. Шарлеманя, «Французьке мистецтво ХІХ століття» Я. Тугендхольда, «Заповіт» Т. Шевченка (з музикою К. Стеценка), нот. зб. «Українські народні пісні» Я. Степового та «Десять українських пісень» М. Вериківського (усі — 1921), «В холодку» С. Васильченка (1922; усі — Київ). Створені Л. обкладинки книжок та журналів вирізняються ясністю побудови, красою і чіткістю шрифтів, декоративністю ліній, узагальненістю форм, використанням яскравих кольорів, що засвідчує глибоке засвоєння ним традицій укр. нар. мистецтва. Брав участь у виданні «самвидав.» гуморист. ж. «Елеас», створивши низку акварелей. У НХМ (Київ) зберігаються малюнки «Чим повинен бути футурист» та «Портрет моєї душі» (обидва — 1920-і рр.). Л. товаришував із Г. Нарбутом (на поч. 1920 завершив його плакат до літ.-худож. виставки, присвяч. па­м’яті Т. Шевченка в Києві), Лесем Курбасом, К. Піскорським, М. Семенком. 1921 написав портрети Г. Сковороди, В. Леніна (не збережено). Задушений у влас. помешканні за нез’ясов. обставин.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю