ЛОЗО́ВСЬКИЙ Лесь (справж. — Олександр Кирилович; 30. 08(12. 09). 1900, Київ, за ін. даними — Погребищен. пов. Київ. губ. — 22. 03. 1922, Київ) — графік. Навч. у Київ. худож. училищі (1910-і рр.; викл. М. Козик), Строганов. вищому худож.-тех. училищі (Москва), Укр. АМ (Київ, від 1917; викл. М. Бойчук, О. Екс­тер, В. Мел­лер, Г. Нарбут). Учасник мистецьких ви­ставок у 1920-х рр. Притаман­ні худож. мові Л. лаконічність, декоративність, оригінальність роз­робленого ним «шрифту Л.» зробили його роботи класич. зразками мистецтва книги 1920-х рр. Оформив бл. 30-ти вид., зокрема обкладинки до поет. зб. «Сонячні кларнети», «Плуг», «Замість сонетів і октав» П. Тичини, «Мій дар» В. Кобилянського (усі — 1920), кн. «По Києву і його околицях» М. Шарлеманя, «Французьке мистецтво ХІХ столі­т­тя» Я. Тугендхольда, «Заповіт» Т. Шевченка (з музикою К. Стеценка), нот. зб. «Українські народні пісні» Я. Степового та «Десять українських пісень» М. Вериківського (усі — 1921), «В холодку» С. Васильченка (1922; усі — Київ). Створені Л. обкладинки книжок та журналів вирізняються ясністю побудови, красою і чіткістю шрифтів, декоративністю ліній, узагальненістю форм, викори­ста­н­ням яскравих кольорів, що засвідчує глибоке засвоє­н­ня ним традицій укр. нар. мистецтва. Брав участь у ви­дан­ні «самвидав.» гуморист. ж. «Елеас», створивши низку акварелей. У НХМ (Київ) зберігаються малюнки «Чим повинен бути футурист» та «Порт­рет моєї душі» (обидва — 1920-і рр.). Л. товаришував із Г. Нарбутом (на поч. 1920 завершив його плакат до літ.-худож. ви­ставки, присвяч. па­мʼяті Т. Шевченка в Києві), Лесем Курбасом, К. Пі­скорським, М. Семенком. 1921 написав порт­рети Г. Сковороди, В. Леніна (не збережено). Задушений у влас. помешкан­ні за незʼясов. об­ставин.