Локіть
ЛО́КІТЬ — село Іршавського району Закарпатської області. Підпорядк. Чорнопотіц. сільс. раді. Знаходиться на відрозі вулканіч. масиву Великий Діл, між р. Іршава та її притокою Абранка (бас. Дунаю), за 95 км від обл. центру та за 17 км від райцентру і залізнич. ст. Іршава. Площа 0,496 км2. За переписом насел. 2001, проживали 336 осіб; станом на 2016 — бл. 330 осіб; переважно українці. Засн. між 1595 і 1603. Вперше згадується у писем. джерелах 1613. Істор. назва села — Велика Абранка, від 1877 у друк. джерелах водночас з нею почали вживати й сучасну. Офіційно на Л. село перейменовано після входження 1919 тер. Підкарпат. Русі до складу Чехо-Словаччини. У період антигабсбур. нац.-визв. війни угор. народу 1710 село було спустошене. Під час відбудови 1734 на гол. вулиці зведено у лемків. стилі тризрубну церкву Введення Пресвятої Богородиці, яка від 1963 є пам’яткою архітектури нац значення (нині одна з найстаріших православ. культ. споруд на Закарпатті). Храм створ. з дубових колод з невисокою баштою над бабинцем, без єдиного гвіздка. Рівноширокі зруби нави та бабинця ширші від п’ятигран. сх. зрубу. Піддашшя, яке оперізує всі зруби, опирається на випуски вінців, а біля зх. стіни бабинця переходить у ґанок на різьблених стовпчиках. Над бабинцем — широка квадратна у плані башта з глухим підсябиттям, яку завершує високий конус. шпиль з чотирискат. фартухом. Інтер’єр храму досить простий, вівтар красиво оздоблений, збереглися фрески. У церкві є старовинні молитовні книги й ікони. Праворуч від входу — дерев’яна дзвіниця з 3-ма дзвонами. За адм.-тер. поділом Велика Абранка спочатку належала до округи Крайна Мукачів. (від 1729 — Мукачів.-Чинадіїв.) домінії, 1867–1918 — до округи Фелвідек комітату Берег. Село тривалий час належало нім. аристократ. родині Шенборнів. 1798 проживали 112, 1877 — 337 (302 греко-католики та 35 юдеїв) осіб. 1918 село входило до складу ЗУНР, від 15 квітня 1939 — до Карпат. України. 1930 мешкали 378 русинів, 28 євреїв і 5 угорців. Від березня 1939 до жовтня 1944 — під угор.-гортист. окупацією. 24 жовтня 1944 у село увійшли рад. війська. Від 1945 — у складі УРСР. В околицях Л. розвідані поклади андезиту та базальту.
Рекомендована література
- Пушкаш А. Цивилизация или варварство: Закарпатье 1918–1945. Москва, 2006;
- Сирохман М. П’ятдесят п’ять дерев’яних храмів Закарпаття. К., 2008;
- Мариконь Б., Ньорба В. Геральдика Закарпаття. Герби і печатки міст, сіл та селищ. Уж., 2010;
- Федака С. Населені пункти і райони Закарпаття: Істор.-геогр. довід. Уж., 2014.
Завантажити статтю
Населені пункти 
