Розмір шрифту

A

Лопатин

ЛОПА́ТИН — селище міського типу Радехівського ра­йону Львівської області. Знаходиться на правому березі р. Острівка (притока Сти­ру, бас. Дніпра), серед лісів, боліт і торфовищ Малого Поліс­ся, побл. пере­хрестя автомобіл. доріг Буськ–Берестечко та Радехів–Броди, за 90 км від обл. центру та за 20 км від райцентру і залізнич. ст. Радехів. На тер. Лопатин. лісництва 1984 створ. ліс. заг.-держ. значе­н­ня Лопатинський заказник і заповід­не ур­очище місц. значе­н­ня Грицеволя. Площа 7,79 км2. За пере­писом 2001, насел. становило 3550 осіб (складає 98,4 % до 1989), станом на січень 2015 — 3450 осіб (пере­важно українці, решта — 1 % — росіяни, поляки, білоруси). Тер. Л. була заселена здавна, про що свідчать виявлені залишки земляних валів і мурів укріпле­н­ня Замчисько давньорус. часу. Вперше згадується у писем. джерелах 1366 як волос. центр Белз. князівства. 1377 поселе­н­ня захопили угор. війська. 1383 після смерті угор. і польс. короля Людовіка І (Ла­йоша) Великого роз­почалася боротьба за Л. між Польщею та Литвою. 1492 він остаточно пере­йшов під владу польс. мазовец. князів, які використовували поселе­н­ня для пошире­н­ня католицизму на довколишні села ще від 1410-х рр. (1531 Лопатин. парафії належали земел. наділи у 23-х селах). 1505 польс. король Александр Яґел­лончик подарував Л. з 8-ма селами шляхтичу Я. Каменецькому. На­прикінці 16 ст. утратив статус волос. центру. Двічі 1629 і 1649 Л. за­знав знач. руйнувань під час нападів татар. загонів. Після 1-го поділу Польщі 1772 ві­ді­йшов до Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1830–31 жит. брали участь у польс. пов­стан­ні. Упродовж 19 — на поч. 20 ст. Л. належав графам Холоневським, Замойським та шляхтичам Млодецькому і Вишневському. У 1850-х рр. Л. отримав статус м-ка, у ньому створили повіт. упр. нижчої категорії, яке під­порядковувалося Бродів. повіт. упр. 1-ї категорії, та від­крили установи мирового судді та збира­н­ня податків. У 2-й пол. 19 ст. збудовано лісопильню, млин і ґуральню (нині Лопатин. місце проваджен­ня діяльності держ. під­приємства «Укрспирт», див. Лопатинський спиртовий завод). 1862 від­крито парафіял. школу, яку у 1870-х рр. реорганізовано у двокласну. За пере­писом 1869, було 316 дворів і мешкало 2159 осіб, 1900 — від­повід­но 503 і 3206. Під час 1-ї світової війни Л. пере­бував у прифронт. зоні. На її початку містечко на короткий час захопили рос. війська. Чимало лопатинців мо­білізували до австр. армії. Після роз­паду Австро-Угор. імперії 1918 Л. ві­ді­йшов до ЗУНР. 13–14 серпня 1920 містечко конт­ролювали більшов. загони. 1919–39 — у складі Польщі, від 1939 — УРСР. 1931 у Л. проживали 3247 осіб (з них українців — бл. 60 %, поляків — 25 %, євреїв — 15 %); працювали 37 магазинів (2 — укр., решта — євр.), лісопильня (бл. 80 робітників), паровий млин, спирт. завод, цегельня, гончарня, вапнярня. У між­воєн­ні роки до кін. 1930-х рр. діяли читальня та хор товариства «Просвіта», ко­оперативи «Поміч» і «Будучність», головою яких був священик М. Кравців (пʼятьох його дітей, вихованих у нац. дусі, пере­слідувала польс. влада за приналежність до УВО і ОУН), осередки т-в «Січ», «Сокіл», «Сільський господар» (на різних курсах місц. молодь ви­вчала основи землеробства, садівництва та городництва), «Союз українок» (функціонували курси куховарства, вишива­н­ня, крашен­ня яєць, писанкарства, крою та шиття). Від 28 червня 1941 до 17 липня 1944 — під нім.-фа­шист. окупацією. На поч. 1944 через Л. про­йшли партизан. зʼ­єд­на­н­ня під керівництвом П. Вершигори. Низка мешканців за­знала сталін. ре­пресій. До серед. 1950-х рр. у Л. та його око­лицях вели боротьбу загони ОУН–УПА (від­значився ра­йоновий провід­ник Р. Мандрика на псевдо Чорноморець). У 2-й пол. 1940-х рр. засн. артіль «Тор­фʼяник» (від 1955 — Лопатин. тор­фобрикет. завод, нині ТОВ) і пром. комбінат із виробництва цегли та вапна. 1940–62 — райцентр, 1963–65 — у складі Бродів., від 1965 — Радехів. р-нів Львів. обл. Від 1956 — смт. У Л. — заг.-осв. школа, інтернат для дітей із від­хиле­н­нями у ро­зумовому роз­витку, дитсадок; Нар. дім, Будинок дит. і юнац. творчості, б-ка, муз. школа; лікарня. 2002–05 виходила селищна г. «Лопатинська криниця». Реліг. громади: УГКЦ (деревʼяна церква Успі­н­ня Пресвятої Богородиці, 1928, арх. Я. Рудницький), РКЦ (костел Непороч. зача­т­тя Діви Марії, 1772, арх. Б. Меретин). Встановлено памʼятники Т. Шевченку та «Свободи», меморіали воїнам ОУН–УПА та рад. воїнам, які загинули під час визволе­н­ня Л. від нім.-фашист. окупантів, памʼятний знак борцям за волю України. Серед видат. уроджен­ців — хімік, чл.-кор. НАНУ А. Омель­чук, лікар-фармаколог В. Мамчур, письмен­ник, спів­ак С. Нестер. У Л. минули дит. і юнац. роки графіка, живописця, нар. художника УРСР О. Кульчицької та промисловця, політ. діяча С. Сенчука. 1857 тут помер і похов. польс. військ. діяч Ю. Двер­ницький.

Літ.: Сильвеструк С., Судомляк О. Лопатин // Надбужанщина: Сокальщина, Белзчина, Радехівщина, Камінеч­чина, Холмщина і Під­ляш­шя: Істор.-мемуар. зб. Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1989. Т. 2; Селище Лопатин // Коваль А. П. Зна­йомі не­зна­йомці: Походже­н­ня назв поселень України. К., 2001; T. Kukiz. Łopatyn: dzieje i zabytki. Warszawa, 2004; Грабовецький В. Нариси історії містечок Львівщини. Ів.-Ф., 2005; Радехівщина: Край звитяги та краси: Фотоальбом. Л., 2005.

М. М. Мандзя

Додаткові відомості

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2016
Том ЕСУ:
17
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Населені пункти
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
56415
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
628
сьогодні:
1
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 3 224
  • середня позиція у результатах пошуку: 9
  • переходи на сторінку: 22
  • частка переходів (для позиції 9): 27.3% ★☆☆☆☆
Бібліографічний опис:

Лопатин / М. М. Мандзя // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-56415.

Lopatyn / M. M. Mandzia // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2016. – Available at: https://esu.com.ua/article-56415.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору