КОЛЯКО́В Маркус Йосипович (17. 07. 1939, Київ — 05. 04. 2001, там са­мо) — фахівець у галузі будів­ни­ц­тва. Доктор технічних наук (1991), професор (1992). Закінчив Куйбишевський інженерно-будівельний ін­ститут (нині м. Самара, РФ; 1968). Працював 1956–62 та 1966–70 в ін­ституті «Ді­провер­стат» (Київ); 1970–2001 — у Київському зональному науково-дослідному ін­ституті екс­периментального проєктува­н­ня: від 1980 — завідувач від­ділу конструк­цій житлових і громадських будівель, від 1994 — за­ступник директора з наукової роботи та керівник науково-дослідного ви­пробувального інженерного цен­­тру. Водночас викладав у Національному університеті будівництва і архітектури (Київ), Національному університеті «Львівська політехніка», Луганському аграрному університеті. Основний напрям наукової діяльності — роз­робле­н­ня нових ефективних кон­структивних систем ба­гатоповерхових будівель і споруд. У остан­ні роки життя провадив дослідже­н­ня щодо вогне­стійкості те­­п­­лоізоляційних систем будівель та огороджувальних кон­струкцій. 1999 під його керівництвом створено унікальне обладна­н­ня з ви­пробува­н­ня сей­­смічних впливів на будівлі та спору­ди. Керував проектува­н­ням і зве­де­н­ням каплиці в м. Ірпінь Київської обл., купола та склепі­н­ня Ісламського духовного центру України в Києві.