Луб’яна
ЛУБ’Я́НА – село Миколаївського району Львівської області. Підпорядк. Бродків. сільс. раді. Знаходиться в межах Городоцько-Щирец. Опілля Подільської височини, у долині р. Зубря (притока Дністра), за 31 км від обл. центру, за 8 км від райцентру та за 11 км від залізнич. ст. Миколаїв. Пл. 1,31 км2. За переписом насел. 2001, проживали 209 осіб; станом на 2016 – бл. 200 осіб; українці. Побл. Л. проходить автошлях Мукачеве–Львів. Історія поселення розпочинається 1421, коли польс. король Яґайло надав дозвіл на його заснування шляхтичеві Вінсенту Лонці. Назва села пов’язана зі словом «луб» – липове лико. 1431 тут встановлено посаду війта. 1515 поселення розділено на 2 частини – Великі й Малі Луб’яни, які перебували у володінні різних власників. Унаслідок татар. нападів 1618–20, 1626 та 1648 село зазнало знач. руйнувань, насел. збідніло. Від серед. 17 ст. почалося поступове відродження села. 1711 працювали 3 броварні. Після 1-го поділу Польщі 1772 Л. відійшла до Австрії (1867–1918 – Австро-Угор. імперії). 1788 у Л. засн. нім. колонію Лінденфельд (Липове поле), у якій 1820 проживали 17 осіб. 1809 у селі зведено церкву св. Iллi (нині пам’ятка архітектури нац. значення; діє реліг. громада УГКЦ). 1857 у Л. було 81, у Лінденфельді – 19 дворів. Майже до кін. 19 ст. місц. селяни потерпали від розливів Зубрі. У ті часи вона сягала у шир. до 9 м, а коли ставала повноводною, то заливала луки й сільс. пасовисько на місці давнього ставка. У роки 1-ї світової війни наприкінці серпня 1914 побл. Л. відбувалися великі бої. У березні 1918 Л. увійшла до складу ЗУНР. Від травня 1919 – під контролем польс., від серпня 1920 – більшов. військ. Від 1921 – у складі Польщі, від 1939 – УРСР. 1936 встановлено погруддя Т. Шевченка (скульптор І. Николишин), яке збереглося донині. Від червня 1941 до липня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. До серед. 1950-х рр. багато мешканців брали участь у зброй. боротьбі у складі ОУН–УПА. 1939–59 Л. входила до Дрогоб. обл., 1959 приєднана до Львів. обл. У серпні 1990 в Л. відновлено могилу січових стрільців.
Й. Р. Гілецький
Фотоілюстрації
Людина 
