Луганський природний заповідник НАНУ

ЛУГА́НСЬКИЙ ПРИРО́ДНИЙ ЗАПОВІ́ДНИК НАНУ Створ. у Луган. обл. 1968 у складі 2-х відділ.: Станично-Луганського (ін. назва — Придінцівська заплава; знаходиться у межах заплави та першої надзаплав. тераси лівобережжя Сіверського Дінця, у Станично-Луган. р-ні, за 25 км на Пн. від Луганська) та Стрільцівський степ (побл. с. Криничне Мілов. р-ну, за 12 км на Пд. від залізнич. ст. Чорткове; 1923–60 існував як самостій. природоохорон. об’єкт, 1960–68 входив до Українського степового природного заповідника). 1975 організовано 3-є відділ. – Провальський степ (Свердлов., нині Довжан. р-н; складається з Калинів. і Грушів. ділянок, перша з яких знаходиться побл. злиття рік Провалля та Калинова, сх. сторона другої проходить балкою Грушева та співпадає з укр.-рос. кордоном), 2008 — 4-е — Трьохізбенський степ (на піщаній арені Сіверського Дінця, Слов’яносерб. і Новоайдар. р-ни). Спершу Л. п. з. був підпорядк. Інституту зоології АН УРСР, потім увійшов до складу Донец. ботан. саду АН УРСР, 1993 став самост. установою НАНУ. Від часу заснування він презентує кластер. тип природно-заповід. територій, його відділ. функціонують у різних куточках Луганщини. Нині заг. пл. Л. п. з. 5403,02 га, з них Станично-Луганського — 498 га, Стрільцівського степу — 1036,5 га, Провальського степу — 587,5 га (Калинів. ділянки — 299,6 га, Грушів. ділянки — 287,9 га), Трьохізбенського степу — 3281 га. Усі відділ. заповідника знаходяться в пн.-степ. підзоні, але в різних провінціях (краях) лівобереж. степу України. Гол. напрям Л. п. з. — комплексне збереження рiдкiс. угруповань i видiв та природ. гетерогенностi фiтоценофонду степ. зони України. Осн. напрями дослідж. спрямовані на вивчення зонал. та інтерзонал. природ. комплексів, а також моніторинг природ. процесів. У ньому — цілинні різнотравно-злакові, типчаково-ковилові степи, заплавні та байрачні ліси. Фітоценотичне різноманіття представлене формаціями лісів, чагарників, степів, лук, боліт, а також прибережно-водною рослинністю. У заповiднику зростає 1036 видiв рослин 419-ти родiв 94-х родин, 30 — мохоподібних, 178 — зелених водоростей, 25 — лишайників, 494 — грибів. До Європ. червоного списку занесено 15 видів рослин, до Червоної книги України — 41, до Додатку 1-ї Берн. конвенції — 4. Охороняється 12 степових і 3 водних рослин. угруповань, занесених до Зеленої книги України. Флору i рослиннiсть Л. п. з. вивчали К. Залеський, Є. Лавренко, Г. Дохман, Д. Доброчаєва, Г. Бiлик, В. Ткаченко, Є. Кондратюк, Р. Бурда та iн. Нараховується 250 видів павукоподібних, 2 тис. — комах, 1 — круглоротих, 46 — риб, 9 — земноводних, 10 — плазунів, 297 — птахів, 66 — ссавців. До Європ. червоного списку віднесено 28 видів, до Червоної книги України — 102, до Додатка 1-ї Берн. конвенції — 196. Символ Л. п. з. — бабак степовий (Стрільцівський степ). 2014 під час бойових дій у Провальському степу кілька разів виникали пожежі, від вибухів снарядів була майже знищена Грушів. ділянка.

Літ.: Залесский К. Материалы к познанию растительности Донских степей. Ростов-на-Дону, 1918; Лавренко Є., Дохман Г. Рослиннiсть Старобiльських степiв. К., 1933; Доброчаєва Д. Флора і рослинність заповідника АН УРСР «Стрiлецький степ». К., 1956; Бiлик Г., Ткаченко В. Рослинний покрив Стрiлецького степу. К., 1971; Ткаченко В. Структура растительности заповедника «Провальская степь» по данным крупномасштабного геоботанического картирования. К., 1980; Кондратюк Е., Бурда Р., Чуприна Т., Хомяков М. Луганский государственный заповедник. К., 1988; Природно-заповідний фонд України загальнодержавного значення: Довід. К., 1999; Заповідна справа в Україні: Навч. посіб. К., 2003; Леоненко В. Б., Стеценко М. П., Возний Ю. М. Додаток до атласу об’єктів природно-заповідного фонду України. К., 2003; Попович С. Ю. Природно-заповідна справа: Навч. посіб. К., 2007; Гетьман В. І. Заповідники України // Краєзнавство. Географія. Туризм. Б-ка. К., 2009.

Т. Т. Чуприна