ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Луганський природний заповідник НАНУ

ЛУГА́НСЬКИЙ ПРИРО́ДНИЙ ЗАПОВІ́ДНИК НАНУ Створ. у Луган. обл. 1968 у складі 2-х відділ.: Станично-Луганського (ін. назва – Придінцівська заплава; знаходиться у ме­жах заплави та першої надзаплав. тераси лівобережжя Сі­верського Дінця, у Станично-Луган. р-ні, за 25 км на Пн. від Луганська) та Стрільцівський степ (побл. с. Криничне Мілов. р-ну, за 12 км на Пд. від залізнич. ст. Чорткове; 1923–60 існував як самостій. природоохорон. об’єкт, 1960–68 входив до Українського степового природного заповідника). 1975 організовано 3-є відділ. – Провальський степ (Свердлов., нині Довжан. р-н; скла­дається з Калинів. і Грушів. ділянок, перша з яких знаходиться побл. злиття рік Провалля та Калинова, сх. сторона другої проходить балкою Грушева та співпадає з укр.-рос. кордоном), 2008 – 4-е – Трьохізбенський степ (на піщаній арені Сіверського Дінця, Сло­­в’яносерб. і Новоайдар. р-ни). Спершу Л. п. з. був підпорядк. Інституту зоології АН УРСР, потім увійшов до складу Донец. ботан. саду АН УРСР, 1993 став самост. установою НАНУ. Від часу заснування він презентує кластер. тип природно-заповід. територій, його відділ. функціонують у різних куточках Лу­ганщини. Нині заг. пл. Л. п. з. 5403,02 га, з них Станич­но-Луганського – 498 га, Стріль­цівського степу – 1036,5 га, Про­вальського степу – 587,5 га (Ка­линів. ділянки – 299,6 га, Гру­шів. ділянки – 287,9 га), Трьохіз­бенського степу – 3281 га. Усі відділ. заповідника знаходяться в пн.-степ. підзоні, але в різних провінціях (краях) лівобереж. степу України. Гол. напрям Л. п. з. – комплексне збереження рiдкiс. угруповань i ви­дiв та природ. гетерогенностi фiто­ценофонду степ. зони Украї­ни. Осн. напрями дослідж. спрямовані на вивчення зонал. та інтерзонал. природ. комплексів, а також моніторинг природ. процесів. У ньому – цілинні різнотравно-злакові, типчаково-ковилові степи, заплавні та байрачні ліси. Фітоценотичне різноманіття представлене формаціями лісів, чагарників, степів, лук, боліт, а також прибережно-водною рослинністю. У заповiднику зро­стає 1036 видiв рослин 419-ти родiв 94-х родин, 30 – мохоподібних, 178 – зелених водоростей, 25 – лишайників, 494 – грибів. До Європ. червоного списку занесено 15 видів рослин, до Червоної книги України – 41, до Додатку 1-ї Берн. конвенції – 4. Охороняється 12 степових і 3 водних рослин. угруповань, занесених до Зеленої книги України. Флору i рослин­­нiсть Л. п. з. вивчали К. Залеський, Є. Лавренко, Г. Дохман, Д. Доброчаєва, Г. Бiлик, В. Ткаченко, Є. Кондратюк, Р. Бурда та iн. Нараховується 250 видів павукоподібних, 2 тис. – комах, 1 – круглоротих, 46 – риб, 9 – земноводних, 10 – плазунів, 297 – птахів, 66 – ссавців. До Європ. червоного списку віднесено 28 видів, до Червоної книги України – 102, до Додатка 1-ї Берн. конвенції – 196. Символ Л. п. з. – бабак степовий (Стрільцівсь­­кий степ). 2014 під час бойових дій у Провальському степу кілька разів виникали пожежі, від вибухів снарядів була майже знищена Грушів. ділянка.

Літ.: Залесский К. Материалы к познанию растительности Донских степей. Ростов-на-Дону, 1918; Лавренко Є., Дохман Г. Рослиннiсть Старобiльських степiв. К., 1933; Доброчаєва Д. Флора і рослинність заповідника АН УРСР «Стрiлецький степ». К., 1956; Бiлик Г., Ткаченко В. Рослинний покрив Стрi­лецького степу. К., 1971; Ткаченко В. Структура растительности заповедника «Провальская степь» по данным крупномасштабного геоботанического картирования. К., 1980; Кондратюк Е., Бурда Р., Чуприна Т., Хомяков М. Луганский государственный заповедник. К., 1988; Природно-заповідний фонд України загальнодержавного значення: Довід. К., 1999; Заповідна справа в Україні: Навч. посіб. К., 2003; Леоненко В. Б., Стеценко М. П., Возний Ю. М. Додаток до атласу об’єктів природно-заповідного фонду України. К., 2003; Попович С. Ю. Природно-заповідна справа: Навч. посіб. К., 2007; Гетьман В. І. Заповідники України // Крає­знавство. Географія. Туризм. Б-ка. К., 2009.

Т. Т. Чуприна

Рекомендована література

  1. Залесский К. Материалы к познанию растительности Донских степей. Ростов-на-Дону, 1918;Google Scholar
  2. Лавренко Є., Дохман Г. Рослиннiсть Старобiльських степiв. К., 1933;Google Scholar
  3. Доброчаєва Д. Флора і рослинність заповідника АН УРСР «Стрiлецький степ». К., 1956;Google Scholar
  4. Бiлик Г., Ткаченко В. Рослинний покрив Стрi­лецького степу. К., 1971;Google Scholar
  5. Ткаченко В. Структура растительности заповедника «Провальская степь» по данным крупномасштабного геоботанического картирования. К., 1980;Google Scholar
  6. Кондратюк Е., Бурда Р., Чуприна Т., Хомяков М. Луганский государственный заповедник. К., 1988;Google Scholar
  7. Природно-заповідний фонд України загальнодержавного значення: Довід. К., 1999;Google Scholar
  8. Заповідна справа в Україні: Навч. посіб. К., 2003;Google Scholar
  9. Леоненко В. Б., Стеценко М. П., Возний Ю. М. Додаток до атласу об’єктів природно-заповідного фонду України. К., 2003;Google Scholar
  10. Попович С. Ю. Природно-заповідна справа: Навч. посіб. К., 2007;Google Scholar
  11. Гетьман В. І. Заповідники України // Крає­знавство. Географія. Туризм. Б-ка. К., 2009.Google Scholar

Фотоілюстрації

Читати у файлі PDF

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Луганський природний заповідник НАНУ / Т. Т. Чуприна // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-58994

Том ЕСУ:

18-й

Дата виходу друком тому:

2017

Дата останньої редакції статті:

2017

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

58994

Кількість переглядів цього року:

85

Схожі статті

Екології Карпат інститут НАНУ
Наукові центри  | Том 9 | 2024
М. А. Голубець
Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз
Наукові центри  | Том 24 | 2022
А. І. Черемнова

Нагору