ЛУГО́ВСЬКИЙ Борис Львович (12(24). 05. 1898, м. Тобольськ, нині Тюмен. обл., РФ — жовтень 1937, Чернігів) — історик, етно­граф, музеє­­знавець. З походже­н­ня українець. Закін. Черніг. реал. училище (1916), навч. у Петрогр. політех. ін­ституті (нині С.-Пе­тербург), Київ. університеті, Черніг. ІНО. 1919–22 працював у школах та освітян. уста­новах Чернігова. Один із фундаторів Черніг. наук. товариства, секр., згодом — голова його етногр. секції. 1921–24 — спів­роб. створеного товариством Черніг. етногр. музею. Від 1924 — вчений секр., від 1927 — зав. етногр. від­ділу Черніг. музею. У різні роки був позаштат. спів­роб. Комісії істор. пісен­ності (1924) та Асоц. культурно-істор. досліду України (1925), що діяли при Н.-д. каф. історії України при ВУАН, а також Комісії дослідж. культур. історії за доби торг. капіталу (1930). У 1932–33 навч. у аспірантурі Укр. НДІ історії України в Харкові, звідки виключений. 1934–36 працював у Путивл. краєзн. музеї (нині Сум. обл.), від 1937 — у Черніг. міському бю­ро «Союз­друку». У серпні 1937 заарешт. як кер. міфіч. «укр. контр­рев. організації на Чернігівщині». В увʼязнен­ні покінчив життя самогубством. Фольклорно-етногр. студії Л., присвяч. пере­важно творчості і побуту місц. старців, зокрема вулич. музикантів, не мали аналогів у тогочас. наук. літ-рі. Автор статей «Соціальна сатира з ярмаркового старечого репертуару» // «Україна», 1926, кн. 4, «Чернігівські старці» // «Первісне громадянство та його пере­житки на Україні», К., 1926, вип. 3, «Автобіо­графічні ві­домості лірника Аксентія Шолоха» // там само, 1929, вип. 1 та ін. Започаткував фольклорно-етногр. ви­вче­н­ня черніг. ярмарків, присвятив цій темі матеріал «У Десятуху» // «Україна», 1924, кн. 4. Його почина­н­ня під­тримав М. Грушевський (під час пере­бува­н­ня в Чернігові у липні 1924). Частина опрацьованих Л. матеріалів збе­рігається у від­ділі рукопис. фон­дів ІМФЕ НАНУ.