Лугосад

«ЛУГОСА́Д» (ЛуГоСад, Лу-Го-Сад) — літературна група, заснована 1984 у Львові письмен­никами І. Лучуком, Н. Гончарем і Р. Садловським. Назва утворена з початкових літер прі­звищ учасників. Для творчості групи характерні палін­дромія (І. Лучук, Н. Гончар) та поезомалярство (Р. Садловський). Методологічною основою їхньої творчості є концепція поетичного арʼєргарду. Група вирізнялася своєю естетикою, літературно-мистецькою ідеологією, канонічністю поетичних текс­тів. Головна публікація — ви­да­н­ня «ЛУГОСАД: поетичний арʼєргард» (Л., 1996; пере­ви­дане 2007 під на­звою «ЛУГОСАД: обʼєктивність канону»), що складається з 3-х частин: «Ритм полюсів» І. Лучука, «Закон всесвітнього мерехті­н­ня» Н. Гончара, «Зимівля» Р. Садловського. Опубліковано також низку поетичних книжок і добірок учасників літературної групи в періодичних ви­да­н­нях і різних збірках, серед них — «Поезії гурту “ЛУГОСАД”» («Сучасність», 1993, № 12), твори у хрестоматіях «Мала українська енциклопедія актуальної літератури» (Ів.-Ф., 1998) та «Українське слово» (К., 2001, кн. 4); «Сонетії» (1996), «Палін­дромони» (1997), «Тридцять три сонетії» (1998), «Сто одне щось» (2002; усі — Львів), «Трохи білого світу» (К., 2005), «Нове та давнє» (Л., 2009) І. Лучука; «Казка-показка про Байду-Немову» (Л., 1993), «ПРОменеВІСТЬ» (К., 2004) Н. Гончара; «Сонні сонця» (1996), «Два вікна» (1999; обидві — Львів) Р. Садловського. Після смерті Н. Гончара 2009 року «Л.» припинив існува­н­ня.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю