Лужницька Ніна Леонтіївна
ЛУЖНИ́ЦЬКА Ніна Леонтіївна (дівоче — Конашинська; 02. 02. 1902, с. Сестрятин, нині Радивилів. р-ну Рівнен. обл. — 09. 03. 1984, м. Філадельфія, шт. Пенсильванія, США) — актриса. Закін. Інститут шляхет. дівчат у Житомирі (1918). У складі гуртка укр. патріотично налашт. молоді разом з Армією УНР 1920 перейшла р. Збруч і потрапила до табору інтернов. осіб у м. Ланьцут (нині Підкарпат. воєводства), згодом — у м. Александрув Куявський (нині Куявсько-Помор. воєводства; обидва — Польща). Сценічну діяльність розпочала в табор. аматор. театрі під керівництвом В. Тимченка в Ланьцуті, продовжила у табор. аматор. театрі, що згодом перетворився на профес. Драм. театр ім. М. Садовського під керівництвом Й. Мандзенка в Александруві Куявському. На його сцені 1921 виконала роль Галі («Назар Стодоля» Т. Шевченка). 1922 переїхала до Львова, де працювала до 1924 в Укр. нар. театрі товариства «Укр. бесіда» під керівництвом О. Загарова і Й. Стадника; 1922–25 — в Укр. драм. школі, засн. О. Загаровим і М. Вороним при Вищому муз. інституті; 1925–28, 1930–31 — арт. мандрів. кооп. товариства «Укр. театр» на чолі з Й. Стадником (виступала під прізвищем Смиринська); 1928–29 — Укр. нар. театру ім. І. Тобілевича (м. Станіслав, нині Івано-Франківськ). 1937 у виставі п’єси «Тарас Шевченко» З. Тарнавського під прізвищем Блавацька втілила образ Кітті й тоді ж покинула мандрів. театр «Заграва». 1944 емігрувала до Австрії (м. Ґрац), 1949 — до Філадельфії, де організувала драм. гуртки при Спілці укр. молоді й товаристві «Пласт», була учасницею щоріч. заходів, на яких декламувала твори Т. Шевченка. Опубл. спогад про виставу «Назар Стодоля» (1921) в табор. театрі в Александруві Куявському: «“Назар Стодоля” за ґратами» // «Новий час», 1939, 19 березня.
Рекомендована література
- Сірий Й. Козацький театр // Свобода. 1963, 23 листоп.;
- Климовський Я. Про видатну акторку // Америка. 1984, 18 квіт.;
- Падох Я. Пам’яті великої акторки Ніни Лужницької // Cвобода. 1984, 5 трав.;
- Ревуцький В. В орбіті світового театру. К.; Х.; Нью-Йорк, 1995;
- Його ж. «Заграва» 1933–1938 рр.: Кілька слів про театр. Л., 2000.
Завантажити статтю
Людина 
