Лука Родіон Михайлович

Визначення і загальна характеристика

ЛУКА́ Родіон Михайлович (29. 10. 1972, Київ) — спортс­мен (вітрильний спорт). Заслужений майстер спорту України (2004). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2004). Закін. тренер. факультет (1994) і факультет менеджменту (1996) Укр. університету фіз. вихова­н­ня і спорту, Ін­ститут водного транс­­порту (1998; обидва — Київ). Срібний призер 28-х (Афіни, 2004), учасник 27-х (м. Сід­ней, Австралія, 2000, 10-е м.), 26-х (м. Атланта, США, 1996, 35-е м.) та 29-х (Пекін, 2008, 15-е м.) Олімпійських ігор. Чемпіон (Москва, 2005), сріб. (Японія, 1994, у класі «Лейзер-Радіал»), бронз. (Італія, 2001; Іспанія, 2003; Австралія, 2008) призер чемпіо­натів світу; сріб. (Велика Британія, 1994) та бронз. (Італія, 1993; Нідерланди, 2000; Іспанія, 2008) призер чемпіонатів Європи. Пере­можець від­критого чемпіонату Австралії (2000), Ґран-Прі «Volvo сhampions race» (Німеч­чина, 2005); Варнемюнд. (1993–94), SPA (2001; обидві — Нідерланди), Єрської (Франція, 2003) регат. Срібний призер чемпіонату світу Між­нар. федерації вітрил. спорту (Австрія), чемпіонату Пн. Америки (обидва — 2006), Кільської регати (Німеч­чина, 2000–01), регати Принцеси Софії (Іспанія, 2008). Бронзовий призер Кубка світу (1995), Ґран-Прі Європи (Франція, 2000). Володар Кубків Європи (1994), України (1993–95); пере­можець Спартакіад України (1995, 1999); чемпіонату і першостей СРСР та України серед юнаків (1988). Багаторазовий чемпіон і призер чемпіонатів України. Змагався у класі олімп. яхт «49-er» у парі з Г. Леончуком (від 1997). Чемпіон Європи (Нідерланди), Великої Британії, України (усі — 2012), РФ (2012–14); пере­можець і призер низки світ. крейсер. пере­гонів (2012–14) у класі «SB20». Член молодіж. збірної команди СРСР (1989–91), національної збірної команди України (1992–2010). Ви­ступає за спортивне товариство «Україна» (Київ). Тренери — В. Солдатов, С. Щербаков. Від 2012 — командор Київ. гоноч. яхт-клубу.

Літ.: Родіон Лука і Георгій Леончук: «На нас працює афінський успіх» / [ін­тервʼю взяла В. Пожилова] // ОА. 2005. № 2; Пожилова В. Віртуози на золотому пʼєде­­сталі // Там само. № 8.

В. П. Пожилова

Завантажити статтю