Луккер Леонід Вікторович
Визначення і загальна характеристика
ЛУ́ККЕР Леонід Вікторович (26. 08. 1905, с. Ольгинка, нині смт Волновас. р-ну Донец. обл. — 2001, шт. Каліфорнія, США) — актор, режисер. Від 1927 — на сцені. Працював у театрах Владикавказа (1927–28), Краснодара (1929–30), Курська (1935–36), Дніпропетровська (1944–45), Ташкента (1945–46), Тули (1946–49), Красноярська (1953–55), Куйбишева (1958–59), Мукачева (1959–60). Засн. та перший кер. Свердлов. театру муз. комедії (1953). У 1936–39 та під час 2-ї світової війни — худож. кер. розформованого 1941 у Сверловську та відновленого 1942 в Алапаєвську Свердлов. обл. Микол. рос. драм. театру, де поставив вистави: «Анна Кареніна» Л. Толстого, «Любов Ярова» К. Треньова (обидві — 1936), «Підступність і кохання» Ф. Шіллера, «Мачуха» О. де Бальзака (обидві — 1938), «Вишневий сад» А. Чехова (1940), «Кремлівські куранти» М. Погодіна, «Анджело, тиран Падуанський» В. Гюґо (обидві — 1941), «Хлопець з нашого міста», «Руські люди» (обидві — 1942), «Чекай мене» (1943) К. Симонова, «Надія Дурова» К. Липскерова, О. Кочеткова (1942), «Неспокійна старість» Л. Рахманова (1944). За активну організатор. і творчу роботу в умовах евакуації Л. запропоновано звання засл. арт. УРСР, від якого він відмовився. 1949–52 — гол. реж. Мічурин. театру; 1955–58 — гол. реж. Новосибір. ТЮГу; 1960–63 — худож. кер. Єреван. рос. театру драми; 1963–68 — гол. реж. Псков. драм. театру ім. О. Пушкіна. Від 1997 — у США.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
