ЛУЦЕ́НКО Іван Митрофанович (23. 02 (07. 03). 1863, с. Кейбалівка, нині Пирятин. р-ну Полтав. обл. — 25. 03. 1919, містечко Красилів, нині місто Хмельн. обл.) — громадсько-політичний і військовий діяч, лікар-гомеопат. У С.-Пе­тербурзі закін. природн. факультет Університету та військ.-мед. академію, де 1893 здобув ступ. д-ра медицини. Від­тоді мешкав у Одесі, мав приватну лікар. практику. Від 1885 друкував у с.-пе­тербур. ж. «Врач-гомеопат» влас. перекл. кн. Е.-А. Фарінґтона «Го­меопатическая клиническая фармакология: Курс лекций, читан­ных в Ганемановской медицинской кол­легии в Филадельфии» (1910 ви­дана окремою книгою в Одесі, 1936 пере­вид. у Москві, 1992 — у Києві), також вміщував у наук. журналах влас­ні стат­ті мед. тематики. Був гол. лікарем Одес. гомеопат. лікарні, читав лекції з гомеопатії в Одес. духов. семінарії. Брав активну участь в укр. громад. русі, зокрема діяльності Одес. товариства «Просвіта». Листувався з М. Коцюбинським та І. Нечуєм-Левицьким; разом із письмен­никами М. Вороним та І. Липою створив Одес. літ. спілку, що взяла участь у ви­дан­ні альманахів «З-над хмар і долин» (1903) і «Бага­т­тя» (1905; обидва — Одеса); заснував г. «Народна справа» (1906). Обстежував стан здоровʼя І. Франка під час від­відин ним Одеси (1909). У 1913 очолив раду старійшин товариства «Укра­їнська хата». Під час 1-ї світової вій­ни — полковник мед. служби рос. армії. Після Лютн. революції 1917 став товаришем (заст.) го­лови Укр. партії соціалістів-само­стійників. Обраний чл. УЦР, Укр. ген. військ. комітету. Організатор Одес. укр. військ. ради та Гайдамац. коша, ген. хорунжий (від жовтня 1917) Вільного козацтва. Влітку 1918 пере­дав значну частину влас. б-ки першій в Одесі укр. книгозбірні. Від грудня 1918 — голова цивіл. упр. Таврій. губ., у 1919 — командир 1-го Поділ. січового куреня. Потрапив у полон і був закатований червоноармійцями. В Одесі та Красилові встановлено мемор. дошки Л.