Лучаківський Володимир Дмитрович

ЛУЧАКІ́ВСЬКИЙ Володимир Дмитрович (псевд. — Володимирко; 19. 03. 1838, с. Ременів, нині Камʼянка-Буз. р-ну Львів. обл. — 29. 03. 1903, Тернопіль) — право­знавець, громадський діяч, письмен­ник, фольклорист. Доктор права (1867). Член НТШ (1902). Закін. правн. факультет Львів. університету (1862). Від 1867 за­ймався адвокат. прак­тикою, зокрема від 1872 — у Тернополі. Засн. товариства «Руська бурса» (1873); голова місц. філії товариства «Просвіта» (від 1876), організатор первин. осередків у приміс. селах; спів­організатор т-в «Міщанське братство», «Руська бесіда», «Приятелі музики». 1884 як юрист допоміг від­стояти права українців на фундацію князя К. Острозького, 1887 організував етногр. ви­ставку. 1896 став першим українцем, обраним бургомі­стром Тернополя. Під його керівництвом у місті проведено електр. освітле­н­ня, телефон, прокладено во­догін, ка­налізац. систему, закладено парк, роз­почато забудову за європ. зразком. Автор поеми «Смерть князя Олега» (1866), водевілів «Весі­л­ля у багачки», «Недо­спілі женихи» та «Іспит на мужа» (1886), статей-біо­графій «А. Могильницький», «Ярослав Осмомисл», праць «Во­рожба і забобони» (1860), «Вя­занка желаний стихом для молодежи» (Л., 1885), «Причинки до етно­графії галицького Поділ­ля» (Т., 1892), низки поезій, оповідань, гуморесок; спів­укладач «Чи­танки руської для нижчих кла­сів середніх шкіл» (поч. 1870-х рр.). Записував нар. пісні, приказки, загадки, деякі з них на­друк. у ж. «Правда» (1868) і «Зоря» (1889), частину опубл. І. Франко у зб. «Галицько-руські народні приповід­ки» (Л., 1901, т. 1). Пере­клав із нім. мови «Карний закон» та зб. «Карна процедура», з нім. і польс. — бл. 20-ти пʼєс для театру «Руська бесіда». Імʼям Л. на­звано парк (нині с. Великі Гаї Терноп. р-ну Терноп. обл.), вулицю у Тернополі, де встановлено мемор. дошку.

Завантажити статтю