Лучицька Анжеліна Болеславівна

ЛУЧИ́ЦЬКА Анжеліна Болеславівна (10(23). 08. 1900, Баку — 01. 09. 1987, Чернігів) — актриса. Дочка Б. Оршанова-Лучицького, сестра Б. Лучицького, племінниця К. Лучицької та В. Лучицького-Данченка, дружина В. Тося. Заслужений артист УРСР (1949). Уперше вийшла на сцену в театр. трупі батька. У 1920-і рр. виступала в Ічні (нині Черніг. обл.), Тростянці, Бурині (обидва — нині Сум. обл.). Грала у Ніжин. укр. муз.-драм. театрі ім. М. Коцюбинського (Черніг. обл., 1938–59), співзасн. якого була разом із братом і чоловіком Ю. Назаровим. Під час 2-ї світової війни виступала перед труд. колективами та військовими у шпиталях, на вокзалах. Працювала у Черніг. укр. муз.-драм. театрі ім. Т. Шевченка (1959–63). Володіла широким твор. діапазоном створення сценіч. образу — від лірико-драм. до трагіч. і комедійного. Для кожного персонажа знаходила такі специфічні деталі, що робили її ролі витвором мистецтва.

Ролі: Наталя («Лимерівна» Панаса Мирного), Анна («Украдене щастя» І. Франка), Ганна Петрівна, Проня Прокопівна («Не судилось», «За двома зайцями» М. Старицького), Ліда, Наталія Ковшик («Платон Кречет», «Калиновий гай» О. Корнійчука), Леокардія Львівна («Дочка прокурора» Ю. Яновського), Фрау Мільх («Під Золотим орлом» Я. Галана), Баронеса («Княжна Вікторія» Я. Мамонтова), Любов Ярова (однойм. п’єса К. Треньова), Кручиніна («Без вини винні» О. Островського), Онисія («Влада темряви» Л. Толстого), Софія («Останні» М. Горького), Джессі («Російське питання» К. Симонова).

Літ.: Самойленко Г. В. Ніжинський драматичний театр ім. М. М. Коцюбинського. 1996; Його ж. Театральна родина Лучицьких і Ніжинський драматичний театр // Поляки в Ніжині: Культура. Освіта. Наука. 2010. Вип. 4 (обидві — Ніжин).

Г. В. Самойленко

Основні ролі

Наталя («Лимерівна» Панаса Мирного), Анна («Украдене щастя» І. Франка), Ганна Петрівна, Проня Прокопівна («Не судилось», «За двома зайцями» М. Старицького), Ліда, Наталія Ковшик («Платон Кречет», «Калиновий гай» О. Корнійчука), Леокардія Львівна («Дочка прокурора» Ю. Яновського), Фрау Мільх («Під Золотим орлом» Я. Галана), Баронеса («Княжна Вікторія» Я. Мамонтова), Любов Ярова (однойм. п’єса К. Треньова), Кручиніна («Без вини винні» О. Островського), Онисія («Влада темряви» Л. Толстого), Софія («Останні» М. Горького), Джессі («Російське питання» К. Симонова).

Рекомендована література

Самойленко Г. В. Ніжинський драматичний театр ім. М. М. Коцюбинського. 1996;
Його ж. Театральна родина Лучицьких і Ніжинський драматичний театр // Поляки в Ніжині: Культура. Освіта. Наука. 2010. Вип. 4 (обидві – Ніжин).