Лучицький-Данченко Владислав Людвикович
ЛУЧИ́ЦЬКИЙ-ДА́НЧЕНКО Владислав Людвикович (псевд. — Володимир Данченко; 01. 08. 1880, Київ — 1960-і рр., там само) — актор. Брат Б. Оршанова-Лучицького і К. Лучицької, дядько Анжеліни та Бориса Лучицьких. Заслужений артист УРСР (1947). Закін. Київ. гімназію (1894). Відтоді працював суфлером, хористом і актором трупи П. Саксаганського, трупи К. Деркача (1899–1902) у Мелітополі (нині Запоріз. обл.), Олександрівську (нині Запоріжжя), Сімферополі. Від 1903 — у трупах І. Науменка, О. Глазуненка, М. Кропивницького. 1910, 1912–13 — у трупі брата, 1918–20 — театрі Ю. Шумського в Херсоні. Перебував у лавах Червоної армії, партизанах (1920–23), зокрема грав у Партизан. театрі в Олешках (нині м. Цюрупинськ Херсон. обл.). У Великій Олександрівці (нині Херсон. обл.) організував театр, який 1923–30 обслуговував села і м-ка Херсонщини. 1930–37 працював в одес. театрі «Санкультура», донбас. театрі «СОЗ», Криворіз. укр. театрі ім. Жовтн. революції, Херсон. укр. муз.-драм. театрі (1936–58), на сцені якого 1949 поставив виставу «Назар Стодоля» Т. Шевченка. Над ролями працював наполегливо, творчо, глибоко проникаючи у внутр. світ героїв. Володів майстерністю сценіч. перевтілення, багатством засобів виразності. Втілив низку образів у творах укр. класич. драматургії.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Городничий, Земляника («Ревізор» М. Гоголя), Платон Кречет, Берест, Бублик, Галушка, Дід-Рибалка («Платон Кречет», «В степах України» О. Корнійчука), Нечипір («Весілля в Малинівці» О. Рябова), Вершинін («Бронепоїзд 14-69» В. Іванова).
Рекомендована література
- Самойленко Г. В. Театральна родина Лучицьких і Ніжинський драматичний театр // Поляки в Ніжині: Культура. Освіта. Наука. Ніжин, 2010. Вип. 4.
Завантажити статтю
Людина 
