ЛУЧИ́ЦЬКИЙ-ОРША́НОВ Болеслав Людвикович (справж. — Лучицький; 1869, Київ — 01. 01. 1932, с. Буринь, нині місто Сум. обл.) — актор, режисер. Брат В. Лучицького-Данченка та К. Лучицької, батько Анжеліни та Бориса Лучицьких. Герой Праці (1920). Почав театр. діяльність у трупі батька, 1881 спільно з ним ви­ступав в Одес. рос. драм. трупі та опереті; 1890–91 — у колективі О. Василенка, від 1891 — у трупі батька (від 1900 — керівник), мандрував Бес­сарабією, Молдовою, містами України, Росії. Від­тоді взяв прі­звище Оршанов. 1900–04 — у складі колективів П. Мірова-Бенюха, 1905–09 — О. Суходольського. 1904 — реж.-по­становник, актор Одес. малого театру, 1910 грав разом із М. Заньковецькою у Ніжині. 1919–21 — актор і реж. Червоноармій. клубу Бузулука (Самар. губ., нині Оренбур. обл., РФ), 1921–25 створював пролетар. театр. трупи. 1923–24 — керівник драм. студії в Ічні (нині Черніг. обл.), 1927–30 — театру при клубі Пів­ненків. цукроварні в Тростянці (нині Сум. обл.), 1929–32 — реж. драм. театру при Бурин. цукр. заводі. Вирізнявся гарною зовнішністю, холерич. темпераментом і глибоким, вдумливим проникне­н­ням в образ.