Лучицький-Оршанов Болеслав Людвикович

ЛУЧИ́ЦЬКИЙ-ОРША́НОВ Болеслав Людвикович (справж. — Лучицький; 1869, Київ — 01. 01. 1932, с. Буринь, нині місто Сум. обл.) — актор, режисер. Брат В. Лучицького-Данченка та К. Лучицької, батько Анжеліни та Бориса Лучицьких. Герой Праці (1920). Почав театр. діяльність у трупі батька, 1881 спільно з ним виступав в Одес. рос. драм. трупі та опереті; 1890–91 — у колективі О. Василенка, від 1891 — у трупі батька (від 1900 — керівник), мандрував Бессарабією, Молдовою, містами України, Росії. Відтоді взяв прізвище Оршанов. 1900–04 — у складі колективів П. Мірова-Бенюха, 1905–09 — О. Суходольського. 1904 — реж.-постановник, актор Одес. малого театру, 1910 грав разом із М. Заньковецькою у Ніжині. 1919–21 — актор і реж. Червоноармій. клубу Бузулука (Самар. губ., нині Оренбур. обл., РФ), 1921–25 створював пролетар. театр. трупи. 1923–24 — керівник драм. студії в Ічні (нині Черніг. обл.), 1927–30 — театру при клубі Півненків. цукроварні в Тростянці (нині Сум. обл.), 1929–32 — реж. драм. театру при Бурин. цукр. заводі. Вирізнявся гарною зовнішністю, холерич. темпераментом і глибоким, вдумливим проникненням в образ.

Ролі: Петро, Возний («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Степан («Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого), Хома, Голохвастов, Черевик («Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «За двома зайцями», «Сорочинський ярмарок» М. Старицького), Микита («Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького), Кузьма Гордієнко («Хмара» О. Суходольського), Раскольников («Злочин і кара» за Ф. Достоєвським), Отрадін («Воскресіння» за Л. Толстим).

Літ.: Онищенко Н. Родовід. Театральна історія // Уряд. кур’єр. 2006, 31 берез.; Самойленко Г. В. Театральна родина Лучицьких і Ніжинський драматичний театр // Поляки в Ніжині: Культура. Освіта. Наука. Ніжин, 2010. Вип. 4.

Г. В. Самойленко

Основні ролі

Петро, Возний («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Степан («Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого), Хома, Голохвастов, Черевик («Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «За двома зайцями», «Сорочинський ярмарок» М. Старицького), Микита («Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького), Кузьма Гордієнко («Хмара» О. Суходольського), Раскольников («Злочин і кара» за Ф. Достоєвським), Отрадін («Воскресіння» за Л. Толстим).

Рекомендована література

Онищенко Н. Родовід. Театральна історія // Уряд. кур’єр. 2006, 31 берез.;
Самойленко Г. В. Театральна родина Лучицьких і Ніжинський драматичний театр // Поляки в Ніжині: Культура. Освіта. Наука. Ніжин, 2010. Вип. 4.