Лучицький Іван Васильович
Визначення і загальна характеристика
ЛУЧИ́ЦЬКИЙ Іван Васильович (02(14). 06. 1845, м. Кам’янець-Подільський, нині Хмельн. обл. — 22. 08. 1918, х. Каврай, нині с. Старий Коврай Чорнобаїв. р-ну Черкас. обл., похов. у Києві) — історик. Чоловік Марії, батько Володимира, дід Ігоря Лучицьких. Доктор заг. історії (1877), член-кореспондент РАН (1908). Чл.-засн. УНТ (1907). Закін. Університет св. Володимира у Києві (1866), де й працював: від 1877 — екстраординар., від 1888 — ординар., 1898–1903 — засл. ординар. професор кафедри всесвіт. історії. Від 1904 — ред. г. «Киевские отклики», «Свобода и право». Член ЦК (від 1905), голова Київ. міського і губерн. комітетів партії кадетів. 1907–12 — депутат 3-ї Держ. думи Рос. імперії від Києва, на її засіданнях публічно виступав на захист української мови. Досліджував соц.-екон. і культурно-реліг. історію Франції періоду переходу від середньовіччя до капіталізму. 1910 обраний почес. д-ром Університету в Ґлазґо (Велика Британія).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Католическая лига и кальвинисты во Франции: Опыт истории демократического движения во Франции во второй половине ХVI в. (по неизданным источникам). Т. 1. К., 1877; Общинные формы землевладения на Днепровском побережье. К., 1884; Займанщина и формы зайомочного владения в Малороссии // Юрид. вест. 1890. № 3; Etudes sur la propiéré communale dans la Petite Russie. T. 1. 1895; T. 2. 1899; Крестьянское землевладение во Франции накануне революции. К., 1900; франц. мовою — 1912; Состояние землевладельческих классов во Франции накануне революции и аграрная реформа 1789–1793 гг. К., 1912.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
