Люта
ЛЮ́ТА — село Великоберезнянського району Закарпатської області. Знаходиться уздовж р. Люта (притока Ужа, бас. Дунаю), за 63 км від обл. центру, за 32 км від райцентру, за 27 км від залізнич. ст. Волосянка та за 17 км від залізнич. ст. Кострино. За переписом насел. 2001, проживали 2412 осіб; станом на 2016 — бл. 2,3 тис. осіб; переважно українці-лемаки. На тер. села у 9–10 ст. проживали хорват. племена, про що свідчать виявлені артефакти. Сучасна Л. була закладена 1567. Тоді тут поселилися 2 родини. 1588 у селі вже нараховувалося 12 домогосподарств. 1599 Л. згадується як власність угор. магнат. роду франц. походження Друґетів, які володіли селом до кін. 17 ст. Здавна жит. села займалася лісівництвом, а також мисливством, тваринництвом (розводили велику рогату худобу, овець), сіяли овес, коноплі та садили бобові культури. 1629–30 діяли опришків. загони Лапшуна, Ф. Фаркаша, П. Варги, І. Сивохопа. У 1690-х рр. у Л. налічувалося 37 дворів. Після визв. війни угор. народу 1703–11 становище жит. практично не змінилося, вони й надалі потерпали від утисків. Після урбаріал. реформи у 1760–70-х рр. у селян відібрали частину найкращих земель. У 1-й пол. 19 ст. проживали 1014 осіб. На поч. 19 ст. засн. першу мануфактурну лісопильню, у якій виготовляли дошки для спорудження мостів і будівництва житл. приміщень. 1862 на кошти селян збудовано нар. школу. 1896 у селі на тартаку замість верхньобій. водяного колеса був встановлений паровий двигун, а замість пилки — 2 розпилюв. рами та циркуляр. верстат. 1900 мешкали 2807 осіб. На поч. 20 ст. відкрито ще 3 початк. нар. школи з угор. мовою навчання. Від серпня 1919 за Сен-Жермен. договором — у складі Чехо-Словаччини. Від березня 1939 до жовтня 1944 — під угор.-гортист. окупацією. Від 1945 — у складі УРСР. 1949 створ. колгосп, який спеціалізувався переважно на вівчарстві. 1960 відкрито цех Ужгород. швей. ф-ки, на поч. 1970-х рр. — цегельню та цех з виготовлення кахляних печей. Нині у селі — 2 школи, Будинок культури (при ньому функціонує колектив сопілкарів, який здобув популярність далеко за межами Л.), дільнична лікарня. Розвинений зелений туризм. Збереглася муров. базилік. церква Різдва Пресвятої Богородиці, споруджена 1882 (у 1938 оновлена). Встановлено памʼятник воїнам-визволителям, які загинули під час 2-ї світової війни. Серед видат. уродженців — письменник І. Боднар.
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Населені пункти 
