Люча

ЛЮ́ЧА — село Косівського ра­йону Івано-Франківської області. Знаходиться на межі Зовнішньо­фліш. області Укр. Карпат і Слобода-Рунгур. горбогірʼя, що є частиною Пере­дкарпатської височини, на р. Лючка (притока Пістиньки, бас. Прута), за 80 км від обл. центру, за 24 км від райцентру та залізнич. ст. Коломия. Площа 41,78 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 1287 осіб; станом на 2016 — бл. 1300 осіб; пере­важно українці. Датою заснува­н­ня вважають 1412, коли від­булося його роз­межува­н­ня із сусід. с. Березів. Вперше згадується у писем. джерелах 1437. Тоді основу госп. діяльності селян становило солеварі­н­ня (діяли 3 криниці із соляною ропою «соровицею») та лісозаготівля. Мешканці здавна також за­ймалися скотарством і землеробством. У 1-й чв. 17 ст. на скелі над річкою був зведений дере­вʼяний замок (перший на тер. Косівщини; нині ця місцевість має назву Замчище). 1648 його здобули пов­сталі селяни, на допомогу котрим при­йшли жит. с. Пʼядики з-під Коломиї. Керував захопле­н­ням укріпле­н­ня полковник Коритко, загони якого належали до пов­станців Семена Височана. У 17 ст. село за­знало знач. руйнувань під час турец.-татар. нападів. 1676 татар. загони зруйнували замок. На­прикінці 17 — у 18 ст. діяли загони опришків, зокрема під керівництвом Лунги, Пинті та Пискливого, В. Баюрака, О. Довбуша та І. Бойчука. Після 1-го поділу Польщі 1772 — під владою Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). Під час 1-ї та 2-ї світ. воєн в околицях від­бувалися запеклі бої. Після роз­паду Австро-Угорщини (листопад 1918) встановлено владу ЗУНР. Від 1919 — у складі Польщі, від 1939 — УРСР. До серед. 1950-х рр. вело збройну боротьбу під­пі­л­ля ОУН–УПА. Село за­знало великих жертв під час нім.-фашист. окупації (від липня 1941 до березня 1944). Понад 100 осіб ре­пресовано рад. владою, депортовано до Сибіру. У Л. — заг.-осв. школа; Нар. дім, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. У селі роз­винені туризм (тут збереглися давні гуцул. традиції) і художні промисли: ливарництво (майстри від­ливають посуд, предмети повсякден. вжитку, хрести на могили тощо), килимарство (О. Коломийчук), ткац­тво (М. Стефанко), писанкарство (О. Слюсарчук). Є мислив.-рибне госп-во «Палетський ліс», де роз­водять зубрів, оленів, лосів, косуль, диких кабанів, декілька видів пернатих, форель, раків. Діють церква Вознесі­н­ня Христового (УГКЦ; 1848, памʼятка архітектури нац. значе­н­ня) та мала церква св. Покрови (на полонині Ґрошет). Зберігся житл. будинок письмен­ника О. Терлецького (19 ст.). Встановлено памʼятний знак на честь скасува­н­ня панщини, памʼятник воякам УПА, насипано символічну могилу борцям за волю України. Серед видат. уродженців — брати-мово­знавці Костянтин і Юліан Ґеники-Березовські, художник М. Коло­­мийчук.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю