ЛЯБЧУ́К Борис Володимирович (15. 08. 1923, м. Царицин, нині Волго­град, РФ — 14. 01. 2006, Черкаси) — тренер (гандбол, баскетбол). Заслужений тренер України з ганд­болу (1965), суддя нац. категорії з баскетболу (1952) і гандболу (1961). Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. Закін. ВШ тренерів у Києві (1948), Київ. ін­ститут фізичної культури (1952). Пере­можець всесоюз. турніру з ручного мʼяча 11 × 11 серед сильніших команд СРСР (1947). Чемпіон України та Києва з гандболу 7 × 7 у складі команди «Скіф» (Київ, 1946–48). Працював викл. технікуму (м. Владимир, РФ, 1952–53), тренером-викл. технікуму фізичної культури (м. Станіслав, нині Івано-Франківськ, 1953–55); у Черкас. пед. ін­ституті (1955–88): в. о. завідувача кафедри теорії і методики фіз. вихова­н­ня і спорт. ігор (від 1984); водночас 1959–71 — тренер жін. ганд­бол. команди «Освіта» Черкас. пед. ін­ституту, яка стала бронз. при­зером чемпіонату СРСР (1963), призером першостей України з баскетболу та ручного мʼяча 11 × 11 (1958–61), 6-раз. чемпіоном України (1961–71), пере­можцем між­нар. турнірів у Німеч­чині, Польщі та Всесоюз. універсіад. Серед вихованців — М. Бондар, О. Вунтесмері, почес. м. сп. Г. Осадча, Р. Тюріна.