МАВРО́ДІН Володимир Васильович (08(21). 02. 1908, Кишинів — 20. 11. 1987, Ленін­град, нині С.-Петер­­бург) — історик. Доктор історичних наук (1940), професор (1940). Заслужений діяч науки РРФСР (1968). Державні нагороди СРСР. 1917 разом із родиною пере­їхав до м. Курськ (Росія). 1930 закін. Ленінгр. університет (учень Б. Грекова). Від­тоді працював у Держ. академії історії матеріал. культури (Ленін­град); від 1935 (з пере­рвами) — у Ленінгр. університеті: 1940–51 і 1958–83 — завідувач кафедри історії СРСР, водночас 1940–49 і 1959–71 — декан істор. ф-ту. Звільнявся з роботи у ході чисток, повʼязаних із т. зв. ленінгр. справою 1949, і під час кампанії боротьби з космополітизмом, однак незабаром поновлювався. Досліджував історію Київ. Русі, зокрема заперечував т. зв. норман. теорію зародже­н­ня державності (її виникне­н­ня повʼя­­зував із протодержавою дулібів), Росії у 18 ст., про­блеми історіо­графії.