Магінський Володимир Дмитрович

Визначення і загальна характеристика

МАГІ́НСЬКИЙ Володимир Дмитрович (18. 09. 1946, м. Нальчик, Кабардино-Балкар. Респ., РФ) — живописець, ре­ставратор. Батько Л. Магінського. Член НСХУ (1987). Навч. у худож. студії м. Нальчик, Одес. худож. училищі (1960–70-і рр.), за­кін. Львів. ін­ститут прикладного та декоративного мистецтва (1978; викл. К. Звіринський, М. Лозинський, Е. Мись­ко). Працював у Львові: 1973–75 — у ре­ставрац. майстернях, від 1975 — у Музеї історії релігії та атеїзму; 1987–94 — художник н.-д. сектору при АМ; 1994 — зав. ре­ставрац. майстерні Нац. заповід­ника «Замки Тернопі­л­ля» (м. Збараж Терноп. обл.). Учасник обл., всеукр., зарубіж. худож. ви­ставок від 1978. Персон. — у Львові (1978, 1983, 2006, 2011), Тернополі (1986, 2006, 2011), Івано-Франківську і Збаражі (2006, 2011), Луцьку (2011). Основні галузі — станк. і монум. живопис, скульптура, ре­ставрація олій. творів сакрал. мистецтва і мозаїк. Творчість М. еволюціонувала від реаліст. полотен 1970-х рр. через великорозмірні триптихи 1990-х рр., у яких домінуючими є суто формал. композиц.-колорист. пошуки способів самовираже­н­ня, до сповнених внутр. екс­­пресії натюрмортів 2000-х рр. Створює порт­рети значно більші від натури, сільс. (оперує кількома планами у різних рівнях, у темат. композиціях надає пере­вагу геом. побудовам) і міські (зокрема з висоти польоту птаха) пейзажі, натюрморти у реаліст. і дещо декор. манері. Деякі роботи зберігаються у Львів. галереї мистецтв, Нац. музеї у Львові, Нац. заповід­нику «Замки Тернопі­л­ля», Терноп. і Волин. (Луцьк) краєзн. музеях.

Тв.: живопис — «Кабардинка» (1968), «Автопорт­рет» (1970-і рр.; 2011), «Ре­­ставратор» (1978), «Молоді художники перед ви­ставкомом» (1981), триптих «Пори року» (поч. 1990-х рр.), «Під­ва­л­ля. Вид з вежі Корнякта», «Син», «Іра» (усі — 1990-і рр.), «Рожі» (2006).

Літ.: Пуляєва Л. Земне від­родже­н­ня небесного мистецтва // Високий Замок. 2003, 25 лют.; Гранкін П. Зачаровані Збаражем // Галиц. брама. 2004. № 1–3; Володимир Магінський: Альбом. Л., 2011.

А. Ю. Дорош

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю