Магма

МА́ГМА (від грец. μάγμα — густа мазь, тістоподібна маса) — природний, переважно силікатний високотемпературний розплав, який утворюється в надрах Землі. Поняття «М.» запропонували 1872 нім. вчені Г. Фоґельзанґ і Г. Ро­зенбуш. Складається з оксидів кремнію, заліза, алюмінію, магнію, кальцію і легких компонентів, знач. кількості хім. елементів, зокрема Si, Al, Fe, Mg, Mn, Ca, Na, K, О, H, S, CL, F. У вулканіч. зонах M., досягаючи земної поверхні, виливається у вигляді лави, утворює в жерлах вулканів екструзивні тіла або викидається з газами у вигляді попелу. Магмат. попіл у суміші з уламками бічних порід і осад. матеріалом складає різноманітні ту­фи. Унаслідок охолодження та затвердіння М. утворюються маг­матичні гірські породи. Магмат. маса, що застигає на глибині, утворює різні за формою та роз­мірами інтрузивні тіла — від дрібних, що наповнюють тріщини, до величез. масивів з площами в горизонт. перетині до багатьох тис. км. Серед вулканіч. порід, що виливаються на поверх­ню, значно переважають базальти, а у глибин. заляганні — граніти. М. може виникати двома способами: при повному або майже повному плавленні гірських порід, що існували раніше; при парціал. (частковому) плавленні, при якому низькоплавкі рідкі фракції відокремлю­ються від нерозплавленого твердого залишку (рестити). Унаслідок парціал. плавлення з істотно залізисто-магнезій. мантії виплавляються пікрит. або базальт. М. Частк. плавлення базальт. (габроїд.) порід може призводити до виникнення андезит. або ріоліт. М. Гол. типи М. за вмістом SiО2: ультраосн. (менше 40 %), осн. (40–55 %), середня (55–65 %) і кисла (понад 65 %). Лужні М. (з високим вмістом К2О і Na2О), ймовірно, є похідними від гол. типів М. і утворюються в процесі їх диференціації або асиміляції бокових порід. Існують також ін. М., більш рідкісні місцеві. Материн. М. — це М., з якої шляхом її диференціації або кристалізації виникли всі генетично пов’язані між собою вивержені гірські породи однієї області або масиву. Сукупність процесів виплавлення М., її еволюції, переміщення, взаємодії з твердими породами та застигання прийнято називати магматизмом. Він є одним із найважливіших виявів глибин. активності Землі та планет земної групи. Зі зміною гео­динаміки змінюється тип магматизму, який залежно від геол. історії та приналежності до тієї чи ін. структури земної кори поділяється на геосинклінал., оро­ген., платформ. і зон тектоно-магматич. активізації. За глибиною застиглої М. розрізняють метаморфізм абісал., гіпабісал., субвулканіч., поверхневий; за складом — ультраосн., осн., серед., кислий і лужний; виокрем­люють також океаніч. і континентальний.

Завантажити статтю