Магнетизму Інститут НАНУ та Мін-ва і науки України

МАГНЕТИ́ЗМУ Ін­ститут НАНУ та Міністерства освіти і науки України — провід­ний науковий центр фундаментальних досліджень у галузі фізики магнетизму. Засн. 1995 академіком НАНУ В. Барʼяхтаром (1995–2015 очолював колектив Ін­ституту), чл.-кор. НАПНУ Ю. Горобцем (2015–21 — директор) і чл.-кор. НАНУ А. Погорілим. 1996 введено по­двійне під­порядкува­н­ня НАНУ та Мін-ву освіти і науки України. Нині у структурі — 3 наук. від­діли: теорії магніт. явищ і магніт. динаміки конденсов. середовищ (кер. – В. Голуб; функціонує лаб. магніт. матеріалів, яку очолює чл.-кор. НАНУ Б. Іванов); фізики плівок (О. Товстолиткін, від 2021 — директор); фізики мезо- та нанокри­сталіч. магніт. структур (Ю. Джежеря; 2 лаб.: нанокри­сталіч. структур і про­блем організації науки у ВНЗах, завідувачами яких є від­повід­но Д. Дереча й С. Порев). Серед провід. науковців також – В. Кокорін, М. Крупа, В. Лось, О. Тартаківська. Основні напрями наук. досліджень: роз­робле­н­ня теорії неліній. явищ і процесів тунелюва­н­ня у магніт. матеріалах, зокрема ви­вче­н­ня мезо­скопіч. і квант. ефектів у магнетиках, роз­виток матем. методів аналізу кінетики, термодинаміки та неліній. динаміки багаточастинк. систем і нано­структур, спін. динаміки магніт. елементів та їхніх ансамблів; фізика електрохім. процесів на границі рідина–метал, вплив магніт. поля на процеси електролізу; біо­магнітохімія, ви­вче­н­ня генет. механізму впливу магніт. поля, створеного біо­ген. магніт. наночастинками, на біо­хім. процеси в клітинах; фізика багатошар. магніт. плівок, ви­вче­н­ня магніт. нано­структур і багатофункціонал. мультифероїків і створе­н­ня при­строїв на їхній основі; роз­робле­н­ня фіз. основ створе­н­ня матеріалів для магніт. запису інформації та магніт. сенсорів; ви­вче­н­ня магніто­структур. фазових пере­творень, систем із колосал. магнітоопором та гігант. магнітокалорич. ефек­том; ви­вче­н­ня наслідків глобал. атом. ката­строф і способи мінімізації їхнього впливу на довкі­л­ля та насел.; про­блеми науки та освіти, зокрема організація, стимулюва­н­ня, нормативно-правове та наук.-методол. забезпече­н­ня роз­витку академ. та універ­ситет. науки. Середнє значе­н­ня імпакт-фактора журналів, у яких містяться 30 найцитованіших публікацій спів­роб. за остан­ні 10 р., становить 8,6324. Ін­ститут спів­працює з Університетами шт. Оґайо та Нового Орлеану (обидва — США), Плімута й Ексетера (обидва — Велика Британія), Лісабо­на та Порто (Португалія), Більбао, Сан-Себастьяна (обидва — Іспанія), Тех. університетом Казерслау­терн, Ін­ститутом теор. фізики, Університетами Ган­новера (усі — Німеч­чина), Токіо, Нац. ін­ститутом матеріало­знавства (Японія), Королів. технол. університетом, Університетами Уп­псали (обидва — Швеція), Парми (Італія), ім. А. Міцкевича (Польща) та ін. Діють 2 спіл. з Нац. тех. університетом України «Київ. політех. ін­ститут» лаб.: компʼютер. фізики й електрон. мікро­скопії; фіз. та інформ. тех­нологій у біо­логії та медицині; а також Центр колектив. користува­н­ня приладами, обладнаний комплексом зонд. скануючої мі­кро­скопії Solver Pro (AFM, MFM, STM) та спектрометром електрон. парамагніт. резонансу ELEXIS E500. При Ін­ституті працює аспірантура за спеціальностями «Фізика твердого тіла», «Магнетизм», «Теоретична фізика», «Екологічна без­пека» та докторантура. Від 2004 діє спеціалізов. вчена рада за спеціальностями «Теоретична фізика» та «Магнетизм». Раніше Ін­ститут був також базовим для під­готовки студентів фіз. і радіофіз. факультетів Київ. університету.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю